У галузі історії права працювали професори О.Бальцер,
П.Домбковський, доцент К.Кораній, у галузі цивільного права і процесу —
проф. М.Аллерганд, К.Стефко, Е.Тілль, А.Долінський, у галузі
кримінального права — Ю.Маркевич, в галузі міжнародного публічного
права — проф. П.Ерліх.
Однією з провідних галузей була полоністика. Тут продовжували
працювати Е.Кухарський та К.Колабушевський. Історія полоністики
мовознавчого напрямку у цей період пов'язана з іменами Каліни,
Кринського, Нітша, Улашина, Гартнера та частково Р.Пілята та
В.Брухнальського. До найбільш цінних праць цього періоду можна віднести
книгу Г.Гартнера (1892-1935) “Граматика сучасної польської мови”.
Історія створення Львівського університету бере свій початок у ХVІІ ст., але вона має і цікаву передісторію,
що сягає корінням у глибину віків.
У ХVІ—ХVІІ ст. центрами культурного життя на українських землях були церковні братства. Користуючись
підтримкою міщан та духовенства, вони сприяли поширенню ідей гуманізму, розвитку науки і шкільництва.
Найдавнішим в Україні було Успенське ставропігійське братство у Львові, яке стало визначним
українським культурним центром. З 1586 р. у Львові діяла братська школа, яка була середнім
навчальним закладом. Тут вивчались церковно-слов'янська, грецька, латинська і польська мови,
математика, граматика, риторика, астрономія, філософія та інші дисципліни. Члени Львівського
братства планували навіть перетворити свій “гімнасіон” (так вони називали цю школу) у вищий
навчальний заклад. У Львівській бр
... Читати дальше »
У давні часи, років чотириста тому, у
львівській ратуші з'явився привид. Приходив він опівночі у вигляді
чорної труни, яка літала залами і сходами, а луна розносила її страшний
стогін. Ніхто не міг пояснити появу чорної труни, та ось один із
лавників, а так називалися у давньому Львові судді, що провадили
кримінальні справи, розгадав таємницю. Одного разу колегія лавників не
досить ретельно розглянула судову справу і засудила невинного чоловіка
на кару смерті. Згодом знайшли справжнього винуватця злочину, але було
вже пізно -- невинний постраждав. Після цього у ратуші почала
з'являтися чорна труна, як грізна пересторога для неправдивих суддів. ... Читати дальше »
Чортівські скелі -- підльвівська місцина,
розташована між Винниками та Лисиничами, яка є улюбленим місцем
відпочинку львів’ян. Ця лісиста гора відома з найдавніших часів.
Львівська монахиня у XVII столітті розповідала, що бачила тут залишки
мурів якогось замку. А ігуменя-бенедиктинка Йосифа Кун вже на початку
XIX століття провела на цю скелю східці з поручнями і на самому верху
встановила альтанку з верандою. З першої половини позаминулого століття
цю місцевість почали залюбки відвідувати мешканці Львова, а за часів
Франка, який теж тут бував не раз, розповідали, що на Чортовій скелі
цвіли едельвейси, які в наші часи є рідкістю навіть на високогірних
вершинах Альп.
Існує версія, що назва Чортівська скеля є перекрученням Чатової,
тобто вартової скелі: тут ще 40 років тому стояла висока дерев’яна
вежа, яку через аварійний стан розібрали.
Чортівська скеля під Львовом оспівана у різноманітних легендах і
фантастичних епопеях, наприклад, про князя Іг
... Читати дальше »
У Відні є вулиця Kolschitzky-Gasse, названа на
честь нашого знаменитого земляка, а на ній є пам'ятник йому. За що ж
віденці віддали таку шану чоловікові, який народився у селі Кульчиці
Самбірського повіту на Бойківщині?
Часопис "Галицька брама" розповідає про те, що Юрій-Франц
Кульчицький, народжений 1640 року в родині дрібного українського
шляхтича, був купцем і почав свою діяльність як перекладач, досконало
знаючи турецьку, сербську, угорську, румунську і німецьку мови. Набувши
досвіду, Кульчицький невдовзі і сам починає торгувати килимами, шовком,
золотом і сріблом, одночасно залишаючись перекладачем з турецької при
дворі австрійського цісаря.
1683 року для Європи настали найнебезпечніші часи, до Відня
підійшло величезне турецьке військо. Зразу ж після початку облоги Юрій
Кульчицьк
... Читати дальше »
На початку ХХ століття Стрийський парк вважався
одним із найгарніших парків Європи. Півтора століття тому це була
львівська околиця з піщаними дюнами і крутими ярами. Парк було
закладено 1879 року на місці колишнього Стрийського цвинтаря.
1894 року у Стрийському парку відкрилася грандіозна Вистава
Крайова. До цієї події у Львові було запущено в дію один із перших
електричних трамваїв у Європі. А з 1922 року тут щорічно відбувалися
Східні Торги -- величезний ярмарок, де десятки найкрупніших світових
фірм представляли різноманітні товари. Є речі, які здаються для нас
новими, але насправді вони існували дуже давно. Славетний львівський
письменник Станіслав Лем згадує, як він у 30-х роках минулого століття
на Східних Торгах у Стрийському парку бавився в йо-йо і куштував
бульйон з кубиків "Маггі". Тут же, на Східних Торгах стояли
передавальні вежі першої львівської радіостанції, яка запрацювала 1930
року. Найпопулярнішими були передачі двох львівських г
... Читати дальше »
Три могутні велетенські дуби -- чи не
найстаріші дерева у нашому місті. Їх вік -- більше ніж три століття. А
ростуть вони у найстарішому в Україні парку, парку імені Івана Франка.
Чотириста років тому на цьому місці були міські лани, але пізніше
ця земля перейшла у приватні руки. Наприкінці XVI століття багатий
львівський міщанин Ян Шольц-Вольфович заклав тут парк, витративши на
його впорядкування 1600 золотих. Згодом він видав свою доньку заміж за
італійця Антоніо Массарі, посла Венеційської республіки у Львові, і
парк перейшов до його зятя. Массарі у свою чергу впорядкував парк на
італійський манер.
З часом цей парк перейшов у власність ордену єзуїтів разом із
сусідньою землею, яку місто віддало їм в оренду. Єзуїти збудували тут
цегельню, а потім, вже 1715 року, бровар і корчму, започаткувавши
промислове виробництво славетного львівського пива. У кінці XVIII
століття, коли було скасовано орден єзуїтів, ця територія перейшла у
власність австрі
... Читати дальше »
Львів'яни дуже люблять свої парки. Найбільш
романтичним й овіяним багатьма легендами є парк Високий Замок. Про
нього сьогодні і йтиметься.
Із Замковою горою пов'язана перша історична згадка про Львів у
Галицько-Волинському літописі. Вона датована 1256 роком: "Як кара за
гріхи зайнявся Холм через окаянну бабу і полум'я було таке, що з усієї
землі було видно заграву, також і зі Львова по Белзьких полях, бо
сильним було полум'я пожежі". Пожежа Холма через якусь бабу, яка,
можливо. щось пекла і недопильнувала, мала бути справді дуже сильною,
оскільки до Холма, який зараз є у Польщі, зі Львова 130 кілометрів на
північ. Заграву на такій великій відстані львів'яни могли бачити лише
із Замкової гори. Уже у 60-80 роках 19 століття звідси було видно
пожежу Стрия, який розташований від Львова за 70 к
... Читати дальше »
Найславетніший хроніст Львова Денис Зубрицький
відзначає, що до XVI століття латинники і схизматики-русини (так поляки
називали українців) довгі століття жили у сусідській згоді, але саме з
цього часу їх почали усувати від будь-якої влади у місті, перешкоджати
їм у прилюдних релігійних обрядах і навіть не хотіли їх визнати гідними
свідчити у суді. Українці подали скаргу польському королеві, і він
постановив, що "русини, як і католики, можуть давати свідоцтво у суді,
не можна їх примушувати складати присягу ані в костелі, ані в ратуші,
їхній священик у рясі може йти через місто, але не має права запалювати
свічок чи дзвонити у дзвоник, поки не вийде на вулицю Руську".
Від 1525 року польський король заборонив українцям володіти
будинками на Ринку та інших вулицях, крім Руської, займатися ремеслами,
я
... Читати дальше »
Неподалік церкви Святого Андрія на площі
Галицькій, там, де зупинка маршруток, стоїть фонтан, і мало хто знає,
що з 1880 року він був оздоблений фігурою Світезянки, діви озера
Світезь, яка стала героїнею поеми Адама Міцкевича. Після приходу
"других совєтів", 1944 року, Світезянка, на жаль, звідси безслідно
зникла.
До 1971 року кам'яна свята на даху Домініканського собору над самим
порталом тримала в руках хрест. Після відкриття тут музею Релігії та
атеїзму хрест було вирвано з рук святої і знищено. Совєтська влада
боялася навіть скульптурного зображення хреста. Якщо знищення хреста ще
піддається якійсь безбожницькій логіці совєтського режиму, то зовсім
бездумним і варварським було зняття зі стіни міського арсеналу на
вулиці Підвальній ще порівняно недавно, 1980 року, чудових кам'яни
... Читати дальше »
Статуя Матері Божої в центрі міста є чимось
дуже важливим для духовного життя львів'ян. Тут на свята завжди
молиться багато віруючих. Львівська Божа Матір має свою багату історію,
яка доводить, що вічне і нетлінне завжди незмінно перемагає.
Цією площею ще у 19 столітті протікала Полтва, а навпроти готелю "Жорж" був кам'яний міст через ріку з фігурою Святого Івана.
А трохи далі, приблизно навпроти готелю "Україна", був острів, на
якому стояла капличка Матері Божої з Лоретто. З середини 19 століття
Полтву почали поступово заковувати у камінь і пускати під землю. Якраз
на місці цього острова під час робіт вдарило сильне джерело, і тут
вирішили збудувати криницю з тесаного каменю. А 1862 року графиня
Северина, дружина знаменитого і багатого графа Бадені вирішила залишити
після себе у Львові добру пам'ять. Вона к
... Читати дальше »
Продовження нашої розповіді про Львів, якого
вже нема, почнемо з будинку, де сьогодні знаходиться Телерадіокомпанія
"Люкс". Ще на початку ХІХ століття на цьому місці стояв міський млин,
про що свідчило млинове колесо, знайдене при будівництві фундаменту.
Часопис "Галицька Брама" розповідає, що в середині ХІХ століття на
березі ще потужної ріки Полтви на місці цього будинку серед гарного
саду стояв готель, а точніше заїзд "Під тигром". Занадто скромні вигоди
готелю компенсувалися надзвичайно низькими цінами, що забезпечувало
власникові чисельну клієнтуру. Це були здебільшого греко-католицькі
священики та дрібні сільські орендарі. Невибагливих клієнтів не
відлякувало навіть сусідство з міськими арештами при вулиці Кривій,
тепер Нижанківського. 1872 року на місці заїзду "Під тигром" був
збудований у неоренесансному стилі теперішній будинок. У 30-х роках ХХ
століття тут містилося представництво всесвітньої туристичної фірми
... Читати дальше »
