Пролягає
вона по території колишнього Галицького передмістя. Спочатку була
звичайною дорогою, яка вела на Стрий, — звідси і назва, котра з'явилась
у XVIII ст. Тоді вона починалася від вул. Зеленої. На початку XIX ст.
це вже була вулиця і мала більше сільський, ніж міський, вигляд. На
місці двох перших кварталів лівої сторони сучасної траси вулиці
знаходилося старе Стрийське кладовище, де ховали бідноту. У 1823 р.
воно було закрите і перенесене вище, на те місце, де зараз знаходиться
Військовий меморіал і парк ім. Б.Хмельницького. Тут вулиця і
закінчувалася, далі починалось поле. Значну частину лівої сторони вулиці займає уславлений Стрийський парк. У
давні часи тут був великий лісовий масив, який займав площу в 70
франконських ланів (приблизно 1750 га). У 1356 р. король Казимир III
подарував його Львову. Ліс тут шумів аж до 1879 р., коли львівський
ентузіаст зеленого
... Читати дальше »
У
середні віки ця місцевість була вкрита густим лісом. Належала вона до
так званих екстре-мітатес. Так називалися землі, що лежали за межами
100 ланів, подарованих королем Казимиром III Львову в 1356 р. Прибутки
з екстремітатес ішли на утримання укріплень міста. У 1425 р. міщанин
Пауль Ґольдберґ викорчував ліс і за законом дістав право власності на
цю землю. Він заклав тут фільварок — Ґольдберґгоф ("двір Ґольдберґа").
Місцева вимова перетворила Ґольдберґгоф у Куль-парків. Це було село,
яке тільки в 1930 р. ввели до складу Львова. А вулиця спочатку
називалася Сокільницькою, бо через неї ішла дорога на Сокільники.
Близько 1899 р. вона дістала назву Кульпарківської дороги. Забудова її
почалася дуже пізно, в кінці XIX ст., і мала регулярний характер тільки
на самому початку вулиці.
... Читати дальше »
На сьогодні це найдовша вулиця міста — близько 7,5 км. Вона склалася з трьох окремих частин, кожна з яких має свою історію. Найстаріша
частина вулиці — від пл. Торгової (саме площі, а не вулиці!) до початку
вул. Т.Шевченка. В документах вона згадується під назвою "Західної
вулиці проти Кракова" (1507 р.). У 1570 р. вона вже мала назву св.
Анни. До кінця XVIII ст. початком вулиці служила Краківська брама.
Після знесення міських укріплень вона ішла вже в сучасних межах — від
Полтви, в яку тут вливався ручай Серед, або Середня, що живився з
джерел Святоюрської гори. Назва вулиці походила від костьолу
св.Анни, який у капітально перебудованому вигляді стоїть на
розгалуженні вулиць Городоцької і Т.Шевченка. Його історія переносить
нас у XVI ст. У Львові 1491 р. спалахнуло повстання кравецьких
... Читати дальше »
Вулиця
виникла, мабуть, наприкінці XVIII ст. Назва "Янівська" зустрічається
уже в 1805 р. і пов'язана з тим, що тут проходив шлях на Янів. Заселена
територія була значно раніше, ще в XVI ст., і входила до складу
Краківського передмістя. Землі на початку вулиці належали
мо-нахам-августинцям і становили юридику1, яка називалася
Августинщизною. Забудова вулиці була досить рідкою аж до кінця
ХІХ-початку XX ст., коли тут з'явилися перші промислові підприємства. Б
самому кінці її знаходилися склади сіна — місце ночівлі бездомних, яких
на той час у Львові було дуже багато. Однієї зимової ночі тут
спалахнула пожежа, кілька чоловік згоріли живцем. Цей скандальний
випадок був описаний Іваном Франком. Замовчати його не вдалося, і тоді
преса зробила з нещасних бездомних звичайних бандитів. Цим вдалос
... Читати дальше »
У ХІУ-ХУІІІ ст. на місці площі стояв міський шпиталь Св.Духа. Фронтоном він виходив на вул. Шпитальну. Шпиталь давав притулок вдовам, сиротам, бездомним волоцюгам. Існував він спочатку на приватні пожертви, але з часом став заможною установою, якій належали земельні ділянки, прибутки від 50 кам'яниць у місті тощо. Між будинком шпиталю і костьолом єзуїтів проходила вузька вуличка, котра виводила до Єзуїтської хвіртки — одного з виходів з міста. Наприкінці XVIII ст. будинок знаходився в аварійному стані. У 1780 р. частина його завалилась, і тому було віддано розпорядження про знесення шпиталю. Новоутворена площа дістала назву Св. Духа. У 1829 р. на ні
... Читати дальше »
Вона маловідома в місті, хоча знаходиться у самому його центрі. Вражає ЇЇ невелика ширина. Колись вона так і називалася — Вузька. Вуличка була маленька, тупикова, але для економіки Львова мала величезне значення. Впиралася вона у міський мур. тут, притулившись до муру, стояла воскобійня. Не слід забувати, що торгівля воском була постійним і солідним джерелом прибутків Львова. Яке значення їй надавалося, можна судити хоча б із того, що віск ішов на експорт і штампувався з гербом Львова. Клеймо означало, що місто гарантує якість і вагу. Це був своєрідний знак якості. Як уже зазначалося, ним, крім воску, мітили тільки діжки з солоною рибою — настільки високими були тоді вимоги до якості товарів! Наприкінці XVIII ст. мури міста були знесені. Знесли і стару воскобійню. Вулиця Вузька стала наскрізною, але не ширшою. Відомий майже анекдотичний випадок, коли один л
... Читати дальше »
Мало в якої з львівських вулиць було стільки назв, скільки у вул. Театральної. Вона склалася з кількох частин. Так, від сучасної пл. Міцкевича і приблизно до трамвайної колії тяглася вулиця За ятками (пізніше — Різницька). Далі починалася Пекарська, котра доходила до міського муру на трасі сучасної вул. Лесі Українки. Вперше вона згадується у документах під 1421 р., а звалася так тому, що на ній знаходилася господа цеху пекарів, її відрізок приблизно від трамвайної колії до костьолу єзуїтів називався Шпитальною св. Духа. Відрізок від костьолу до Вірменської — вул. Францисканською, а від Вірменської до муру — вул. Гродською. Крім того, до Пекарської входила частина сучасної вул. Вірменської (відрізок м
... Читати дальше »
Коротенька стежка, що вепа від Ринку до монастиря домініканців, дістала не пізніше 1405 р. назву "Божого тіла" — від назви монастирського костьолу. В XVII ст. вулиця називалася Дорогою до домініканців, у XVIII ст. — Домініканською. У грудні 1944 р. перейменована на вул. Максима Залізняка, але вже через рік була відновлена стара назва. А сучасна назва — на честь Ставропігійського братства, що містилося на сусідній вулиці, — надана в 1946р. Будинок № 1. Найстаріша з існуючих аптек Львова, заснована у 1735 р. Спочатку називалася "Під чорним орлом". Наприкінці XIX ст. стала циркулярною, тобто державною, й обслуговувала "циркєль" (округ), постачаючи ліки військовим частинам, установам і т.п. У 1964 р. за ініціативою фармацевта Л.Крилова почалося створення музею (розпочав роботу в 1966 р.). Зібрані тут експонати та документи висвітлюють історію аптечної справи — і не тільки у Львові. Аптека діє не тільки як музей, а й як звичайний фармацевтичний заклад. Зокрема, великою популярністю
... Читати дальше »
Уже наприкінці XVI ст. називалася "Дорогою за оленем". Назва пов'язана з тим, що на місці нинішнього будинку № 45 по пл. Ринок стояв будинок, що називався "Під оленем". Вулиця закінчувалася тупиком. Сучасну протяжність дістала у 1861 р., коли було знесено будинок вірменської родини Августиновичів. Частина будинків вулиці увійшла до складу вул. Вірменської. Називалася т
... Читати дальше »
Під назвою Татарська згадується у документах уже в 1382 р., назва пов'язана з тим, що на цій вулиці жили татари. Мала вона й інші назви того ж походження — Поганська ("язичницька"), Сарацинська. Сучасна назва вперше зустрічається у 1441 р. і походить від того, що вулиця була початком великого шляху на Краків, що проходив сучасною вул. Городоцькою. Звідси ж і назва брами, котра завершувала вулицю. Краківська брама, одна з двох брам міста. Наприкінці XVI ст. віконниці бічного фасаду будинку (від вул. Шевської) були місцем своєрідної стінгазети — на них писали епіграми, малювали карикатури. І ті, й інші іноді мали політичний зміст, а найчастіше це було висміювання особистих ворогів, часто — досить непристойне. Подібне явище перед тим мало місце в Римі. Там з цією метою використовувалася статуя біля майстерні шевця Пасквіно, звідки і пішов загальноприйнятий термі
... Читати дальше »