Вулиця СТРИЙСЬКА

Пролягає вона по території колишнього Галицького передмістя. Спочатку була звичайною дорогою, яка вела на Стрий, — звідси і назва, котра з'явилась у XVIII ст. Тоді вона починалася від вул. Зеленої. На початку XIX ст. це вже була вулиця і мала більше сільський, ніж міський, вигляд. На місці двох перших кварталів лівої сторони сучасної траси вулиці знаходилося старе Стрийське кладовище, де ховали бідноту. У 1823 р. воно було закрите і перенесене вище, на те місце, де зараз знаходиться Військовий меморіал і парк ім. Б.Хмельницького. Тут вулиця і закінчувалася, далі починалось поле.
Значну частину лівої сторони вулиці займає уславлений Стрийський парк.
У давні часи тут був великий лісовий масив, який займав площу в 70 франконських ланів (приблизно 1750 га). У 1356 р. король Казимир III подарував його Львову. Ліс тут шумів аж до 1879 р., коли львівський ентузіаст зеленого будівництва інженер А.Рерінґ на його основі розбив парк. Залишки лісового масиву розчистили й упорядкували, з надгробних плит старого кладовища спорудили декоративні руїни середньовічного замку. В парку почали висаджувати рідкісні дерева та чагарники. В 1894 р. було споруджено пам'ятник національному героєві польського народу Я.Кілінському, після чого парк і дістав його ім'я. Але ця назва вживалася тільки в офіційних документах і путівниках. Львів'яни уперто називали парк Стрийським. Хто першим ужив це слово — невідомо. Та це і не мало значення.
Стрийський парк став улюбленим місцем відпочинку і прогулянок львів'ян. Та це й не дивно — він більше наближений до дикої природи, ніж Міський (нині парк ім. І.Франка). Але був він не тільки місцем прогулянок. Починаючи з 1894 р. у верхній частині парку регулярно влаштовувались виставки, аз 1921 р. тут діяли Тарґі Бсходнє ("Східний ярмарок"). У спеціально збудованому павільйоні 1894 р. розмістили уславлену панораму битви під Рапдавицями (зараз вона у м. Вроцлав, Польща).
В 1952 р. парк було реконструйовано. Над центральним входом з'явилася красива арка. В 1951 р. здали в експлуатацію дитячу залізницю (2 км сталевих шляхів, три станції). На жаль, для її побудови довелося пожертвувати парашутною вишкою. Ставок прикрасився гарною статуєю німфи.
Парк славився своїми квітковими клумбами, малюнок яких, змінюючися кілька разів на рік, ніколи не повторювався.
В парку знаходяться два корпуси Палацу спорту університету "Львівська Політехніка".
За парком з обох боків розташовувалися стадіони різних спортивних товариств, зокрема українського спортклубу "Сокіл-батько", збудований у 1938 р. на місці колишньої велоарени.
У цьому районі знаходилися Булецькі джерела, або так звані старі водогони.
Там, де вліво відходить вул. Козельницька, була Стрийська рогатка. В самому кінці вулиці діяв іподром.
По вулиці в 1930-1935 рр. проходила частина траси авторалі "Гранпрі де Леополь". Починалася вона на сучасній вул. Д.Вітовського, біля входу в парк, переходила на Стрийську, потім на Гвардійську. Охоплювала 100 кіл по 3 км. Рекорд швидкості — 86 км/год. Траса вважалася однією з найскладніших, принаймні в Польщі. І це можна зрозуміти, якщо зважити на її особливості — підйоми, спуски, повороти. І мабуть, відрізок на вул. Стрийській був найскладнішим. Адже від вул. І.Франка до Військового меморіалу вулиця робить п'ять (!) поворотів, та ще й на підйомі. Кілька аварій зі смертельним наслідком призвели до того, що після перегонів 1933 р. траса була закрита.
З правого боку вулиці — вхід до парку ім. Б. Хмельницького. Як уже згадувалося, тут з 1823 р. знаходилося нове Стрийське кладовище. Офіційно його закрили 1893 р., але могили тут були ще в середині XX ст.
Частина парку на початку століття була власністю Товариства ковзанярів і використовувалася влітку як корти, а взимку — як ковзанка.
На території парку з початку XX ст. знаходилася цегельня. Під час листопадових боїв 1918р. вона була в руках українців, а на тому місці, де був музей Історії військ ПрикВО, знаходилися українські пости. Цегельня давно припинила своє існування. Про неї нагадує тільки невеликий стадіон, споруджений на місці кар'єру, де добували глину.
У 1947-1952 рр. на місці величезного пустиря було розбито парк ім. Б.Хмельницького.
Будинок № 28. Споруджений у 60-х роках XX ст. за проектом О.Радомського, цікавий зразок використання природного рельєфу.
Будинок № 32. Житловий блок, зведений 1928 р. за проектом архітектора Б.Мінкевича в стилі функціоналізму, дуже вдало пристосований до природного рельєфу.
Будинок № 45. Ще на початку XX ст. тут був хутір Освица, який стояв над однойменним потічком. У листопаді 1918 р. тут відбувся бій, який закінчився перемогою українців.
У 1945 р. почалося будівництво автоскладального заводу. Спочатку він випускав автокрани й автофургони, але в 1949 р. був перепрофільований у Львівський автобусний завод. Перший автобус було випущено 1З лютого 1956 р.
Будинок № 189. Автовокзал, споруджений за проектом архітекторів В.Сагайдаківського і М.Столяровата інженера В.Бойківа. В приміщенні знаходиться унікальна люстра.