Головна Святиня Української Греко-Католицької Церкви. У липні 1700 р. тут було проголошено акт з'єднання Львівської архидієцезії з Римом. Перший храм на Святоюрській горі існував ще за часів давньоукраїнської Галицько-Волинської держави. Його не раз руйнували завойовники, але завжди храм відновлювався. У XVIII ст. він постав у теперішній величі та красі.
Найцінніша реліквія храму — Чудотворна Ікона Пречистої Діви Марії XVII ст.). У 1674 p. привезена до Львова з Теребовлі єпископом Йосифом (Шумлянським).
Львівські майстри різця і пензля стали творцями вишуканого оздоблення інтер'єру у стилі рококо. Його реставрація була проведена у 1996 p., напередодні 400-ліття Берестейської Унії.
Перша документальна згадка про Львів датується 1256 р. Заснував місто галицько-волинський князь Данило Романович і назвав його на честь сина Лева. Однак археологічні дослідження засвідчують, що поселення на місці сучасного Львова (в районі площі Старий Ринок, на території Онуфріївського монастиря, костьолу Яна Хрестителя, а також вул. Вірменської) існувало ще в XII ст., принаймні за 100 років до літописної дати.
Уже наприкінці XVI ст. називалася "Дорогою за оленем". Назва пов'язана з тим, що на місці нинішнього будинку № 45 по пл. Ринок стояв будинок, що називався "Під оленем". Вулиця закінчувалася тупиком. Сучасну протяжність дістала у 1861 р., коли було знесено будинок вірменської родини Августиновичів. Частина будинків вулиці увійшла до складу вул. Вірменської. Називалася т
... Читати дальше »
Під назвою Татарська згадується у документах уже в 1382 р., назва пов'язана з тим, що на цій вулиці жили татари. Мала вона й інші назви того ж походження — Поганська ("язичницька"), Сарацинська. Сучасна назва вперше зустрічається у 1441 р. і походить від того, що вулиця була початком великого шляху на Краків, що проходив сучасною вул. Городоцькою. Звідси ж і назва брами, котра завершувала вулицю. Краківська брама, одна з двох брам міста. Наприкінці XVI ст. віконниці бічного фасаду будинку (від вул. Шевської) були місцем своєрідної стінгазети — на них писали епіграми, малювали карикатури. І ті, й інші іноді мали політичний зміст, а найчастіше це було висміювання особистих ворогів, часто — досить непристойне. Подібне явище перед тим мало місце в Римі. Там з цією метою використовувалася статуя біля майстерні шевця Пасквіно, звідки і пішов загальноприйнятий термі
... Читати дальше »
Ця невелика вулиця, що відходить від Ринку, не набагато молодша від самої площі — перша згадка про неї сягає 1442 р. Тоді вона називалася Шевською, бо на ній знаходилася господа цеху шевців. У 1597 р. зустрічається назва "До хвіртки", бо вона виходила до міської хвіртки, згодом названої Єзуїтською. Уже в 1621 р. вулиця називалася Єзуїтською, бо виводила до будинку єзуїтської колегії. Після захоплення Львова австрійцями єзуїти були вигнані з міста, і в будинку колегії розмістилися адміністративні органи. Будинок з цієї причини став називатися дикастеріальним (урядовим). Відповідно і вулиця дістала назву Дикастеріальної. У 1871 р. її назвали Трибунальською, бо в будинку колегії у цей час розміщувався трибунал (суд). У 1957 р., на честь підпільної організації, яка діяла у Львові в роки гітлерівської окупації міста, вулиця дістала назву "Народної гвардії ім. Іван
... Читати дальше »
Кожне середньовічне місто мало дві найголовніші споруди: ратушу і собор. Останній завжди був духовним серцем міста, предметом особливої гордості кожного городянина. Зі східців собору проголошувалися найважливіші державні укази. Тут, у храмі, зберігали воєнні трофеї. На собор ніколи не шкодували коштів — його краса і велич були своєрідним виявом місцевого патріотизму. Кафедральний собор у Львові був заснований, за одними даними, 1360 р., за іншими — на десять років пізніше. Деякі дослідники стверджують, що він був збудований з дерева в 1344 р. в ім'я Найсвятішої Трійці і згорів 1350 р. під час нападу литовців на Львів. Будівництво ж мурованого храму розпочалося через десять років.
У 70-х роках XIV ст. була змінена назва храму — він став собором Успення Богородиці. Будували його довго, понад 100 років, але так і не завершили. За первісним про
... Читати дальше »
У документах згадується 1382 р., але вулиця існувала вже років за 20-25 до цієї дати. Назва походить від м.Галича, бо вулиця перетворювалась в дорогу, котра вела до нього, коли ще не було системи укріплень, що почала споруджуватися приблизно наприкінці 60-х років XIV ст. Уже в 1382 р. існувала Галицька брама — до неї і виводила вулиця. Брама була подвійною — зовнішня і внутрішня. Обидві частини з'єднувалися кам'яним мостом. Іззовні через рів був перекинутий звідний міст. На початку XV ст. над брамою почали будувати вежу Кравців (закінчена в 1431 р.). Пожежа 1527 р. повністю знищила браму з усім озброєнням, але вже через кілька років вона була відновлена. На
... Читати дальше »
Найдавніша її назва — Fori pecorum platea, тобто Скотне торговище (дослівно: місце, де торгують худобою), у документах з'являється уже 1491 р. Тут, як і на сусідній Зарванській, торгували худобою, причому в той час цим переважно займалися євреї. Вони були досить серйозними конкурентами львівських м'ясників — у 1554-1555 рр. їхня частка становила 32,5% загальної суми вартості проданих волів. У 1523 р. фіксується нова назва — вул. Шкоцька. Тривалий час вважалося, що походила вона від кількох шотландських ("шкоцьких") родин, що жили на ній. Але це твердження документально не підтверджене. А ось те, що це перекручена назва "Скотська", переконливо доведено. Проте в даному разі йдеться тільки про найстарішу частину вулиці — від Ринку до вул. Староєврейської, яка слугувала західним кордоном єврейського кварталу. Друга частина — між вул. Староєврейською і Братів Рог
... Читати дальше »
Після завоювання Львова польським королем Казимиром III більша частина корінного населення — українців, або русинів, як їх тоді називали у Галичині, — залишилася на території старого міста, яка увійшла до складу Краківського передмістя. Менша частина переселилася у новостворене середмістя. Тут українці зайняли його східну частину, створивши власний квартал. Його центральною віссю стала вулиця Руська. Але ця вулиця охоплювала не тільки ту Руську, яку знаємо нині, а й увесь простір між нинішніми вулицями Староєврейською, Підвальною та Ставропігійською. Тоді не було чіткої системи житлових кварталів — забудовувалися вільні ділянки. Тому вул. Руська у середні віки була позбавлена правильного планування, яке з'явилося лише наприкінці XVIII ст. Аж до початку XX ст. вулиця була забудована одно- та двоповерховими будинками, за винятком початкової частини. Сучасна забудова з
... Читати дальше »
Будинок спочатку мав три поверхи. У 1884 р. на четвертий поверх було перетворене горище. За традицією він збудований з трьома вікнами. Виразно простежується нерівномірний поділ по повздовжній осі що пов'язане з внутрішнім плануванням. Весь фасад викладений "брильянтовим" рус том — невеликими кам'яни ми блоками, які мають форму брильянта, одного з варіантів гранування алмазу. Спочатку рустування було білим, але з часом почорніло. Адже русти зроблені з пісковику, пористого каменю, який активно поглинає пил та сажу. В ті часи у Львові палили печі дровами і вугіллям – сажі не бракувало. У середині XIX ст. будинок дістав сучасну назву, походження якої, як бачимо, не має нічого романтичного. Вхід обрамований майстерно вирізьбленим у камені рослинним орнаментом. На фасаді — низка скульптурних зображень святих, по
... Читати дальше »
Після завоювання Львова польським королем Казимиром III Великим у 1349 р. центр міста, який тоді знаходився на сучасній пл. Старий Ринок, було перенесено південніше.
Будівництво нових кварталів король доручив ремісникам, запрошеним з Німеччини. Німці будували за звичним для себе зразком: центральна площа, оточена житловими кварталами, лінія укріплень. Площа дістала назву Рінґ (кільце, замкнений простір). У місцевій вимові це слово трансформувалося у "Ринок". Отже, площа дала назву базару, а не навпаки. Упродовж багатьох століть пл. Ринок була центром усього життя Львова — економічного, політичного, культ
... Читати дальше »
