|
|
| Львів |
 |
Головна » 2008 » Січень » 03
Степан Бандера
Мої життєписні дані
Я народився 1 січня 1909 року в селі Угринів Старий, повіт Калуш у Галичині, яка в той час належала до австро-угорської монархії, разом з двома іншими західноукраїнськими країнами: Буковиною і Закарпаттям.
Мій батько, Андрій Бандера, греко-католицький священик був у той час парохом в Угринові Старому (до парафії належало ще сусіднє село Бережниця Шляхетська). Батько походив із Стрия. Він був сином міщан-рільників Михайла Бандери і Розалії, дівоче прізвище якої було - Білецька. Моя мати, Мирослава Бандера, походила зі старої священичої родини. Вона була донькою греко-католицького священика з Угринова Старого - Володимира Ґлодзінського і Катерини з дому Кушлик. Я був другою дитиною моїх батьків. Старшою від мене була сестра Марта. Молодші: Олександер, сестра Володимира, брат Ва
...
Читати дальше »
|
Це місто – привид, це оселя вітру, Що вештається серед кам'яниць... Гніздо предвічних галасливих птиць І сірий колір на чиюсь палітру...
В густу імлу влилося вічне й тлінне, Зловісно чисте й ангельськи брудне... Між каменю, де й небо кам'яне Постійно руки натикаються на стіни...
Це місто-втеча від самого себе У лабіринтах, в попелі доріг. Фальшиві перли біля твоїх ніг І щирі сльози кам'яного неба...
У протиріччях перетворень лева Єднання тіл з архаїкою душ Святиню зводить з бруду... Не поруш Цей міф про місто... Львів, віват! Forever!
* * * Нашаруванням стоптаних шляхів І шарудінням-болем жовтолисту Блукає світло по старому місту, Тривожить мрії вицвілих дахів.
Влітає різзю у прийдешні сни, Шука притулку на моїх долонях… Це світло – г
...
Читати дальше »
|
Частина 3
- Чим жиди від Бандерівців відрізняються? - Бандерівці обрізи ззаду носять, а жиди спереду ********************* Притяг чоловік зайця з полювання. Каже жінці: - запечи мені, так як я люблю - в нашій старенькій електродуховочці, в соусі, з часничком, укропчиком, перчиком... - Та ти шо, забув - світла нема в країні!?.. - ну от і засмаж на пательні м'ясо... - та ж газу теж нема - відключили після помаранчевої революції за борги! - ех, пропав заєць, - і викинув його у вікно. Зайчик очуняв, відповз у кущі і тихенько так, плескаючи в лапки: "Ю-щен-ко!.. Ю-щен-ко!!!" ********************* Йде українець на полювання і тут баче - москаль у ставку купається. Українець зняв рушницю з плеча - Ба-бах - і вбив москаля. Дрібниця, але приємно. ********************* - Прийшли волонтери й просять пожертвувати на будівництво нового басейну - кр
...
Читати дальше »
|
Драгоманов Михайло Петрович
(1841-1895) Публіцист, історик, літературознавець, фольклорист, економіст, філософ, громадський діяч . Народився Михайло Петрович Драгоманов 18 вересня 1841 року в Гадячі на Полтавщині. Батьки, дрібнопомісні дворяни, нащадки козацької старшини, були освіченими людьми, поділяли ліберальні для свого часу погляди. «Я надто зобов’язаний своєму батьку, який розвив у мені інтелектуальні інтереси, з яким у мене не було морального розладу і боротьби...» — згадував пізніше Михайло Петрович. З 1849 по 1853 рік юнак навчався в Гадяцькому повітовому училищі, де, з-поміж інших дисциплін, виділяв історію, географію, мови, захоплювався античним світом. Продовжував своє навчання допитливий хлопець у Полтавській гімназії. Це були часи
...
Читати дальше »
|
Частина 1
1946 рік. Галиччина. Йдуть лісом двоє хлопів. Бачать дідусь прив'язав москаля до дерева і пиляє пилкою. -Та чи пан не має ножа чи сокири? -Та ні, пан має і нож і сокиру, але пан має ще час і натхненя! *********** У магазин заходить чоловік та й питає: - Товарищ, у вас єсть лєзвия для брітви? - Ні, нема. Покупець пішов, касирка здивовано запитує продавця: - А чому ти йому сказав, що нема? Вони ж ось. - Він мене "товарищєм" обізвав. Хай серпом голиться. *********** Спіймали українець і росіянин золоту рибку. Но росіянин каже - я загадаю 2 бажання, а тобі і одного вистачить!!!! - 1 бажання - викинути з Росії всіх українців! Рибка така: - Без проблем! - 2 бажання - обнести Росію високим-високим бетонним муром! - Зроблено! Українець подумав-подумав, питає: - Українців немає? - Немає! - Муром обнесла
...
Читати дальше »
|
|
|
|