Походила з мальовничого, прикарпатського села Гірне, неподалік
Сколього. Батьки її інтелігентні люди: мати — місцева вчителька
початкової школи, батько, пан меценат, як тоді зверталися до юристів, у
Стрию мав адвокатську порадню. Брав участь у тоді голосному процесі за
вбивство польського міністра Пєрацькою.<
... Читати дальше »
Зведений як костел чернечого ордену Кармелітів Босих. Його посвячення пов'язане з Архистратигом Михаїлом, святим покровителем України-Руси та хоронителем Гробу Господнього. У 1991 році храм і монастир було передано ченцям Студійського Уставу УГКЦ, ордену, заснованого у 1920-х pp. митрополитом Андреєм Шептицьким. Монахи ордену дотримуються давньохристиянських слов'яно-візантійських традицій, ведуть широку місійну та просвітницьку ДІЯЛЬНІСТЬ. Розписи храму були виконані італійським малярем Дж. Педретті та його учнем б. Мазуркевичем (1731 -1732). У пресвітерії знаходиться унікальний мармуровий вівтар XVII ст. у формі малої святині (темп'єтто).
У ХІУ-ХУІІІ ст. на місці площі стояв міський шпиталь Св.Духа. Фронтоном він виходив на вул. Шпитальну. Шпиталь давав притулок вдовам, сиротам, бездомним волоцюгам. Існував він спочатку на приватні пожертви, але з часом став заможною установою, якій належали земельні ділянки, прибутки від 50 кам'яниць у місті тощо. Між будинком шпиталю і костьолом єзуїтів проходила вузька вуличка, котра виводила до Єзуїтської хвіртки — одного з виходів з міста. Наприкінці XVIII ст. будинок знаходився в аварійному стані. У 1780 р. частина його завалилась, і тому було віддано розпорядження про знесення шпиталю. Новоутворена площа дістала назву Св. Духа. У 1829 р. на ні
... Читати дальше »
Вона маловідома в місті, хоча знаходиться у самому його центрі. Вражає ЇЇ невелика ширина. Колись вона так і називалася — Вузька. Вуличка була маленька, тупикова, але для економіки Львова мала величезне значення. Впиралася вона у міський мур. тут, притулившись до муру, стояла воскобійня. Не слід забувати, що торгівля воском була постійним і солідним джерелом прибутків Львова. Яке значення їй надавалося, можна судити хоча б із того, що віск ішов на експорт і штампувався з гербом Львова. Клеймо означало, що місто гарантує якість і вагу. Це був своєрідний знак якості. Як уже зазначалося, ним, крім воску, мітили тільки діжки з солоною рибою — настільки високими були тоді вимоги до якості товарів! Наприкінці XVIII ст. мури міста були знесені. Знесли і стару воскобійню. Вулиця Вузька стала наскрізною, але не ширшою. Відомий майже анекдотичний випадок, коли один л
... Читати дальше »
Катедральний Собор Успення Пречистої Матері Божої — головний львівський храм Римсько-Католицької Церкви. Наріжний камінь костелу заклав у 1349 р. король Казимир Великий. Протягом століть розбудовувався цей храм, увібравши в себе стилі різних епох — готики, ренесансу та бароко.
У Головному вівтарі знаходиться найцінніша реліквія храму — повторення Чудотворної Ікони Матері Божої Ласкавої. В часи ворожої навали, у 1656 році, під її опіку довірив свою державу король Ян Казимир. У XVIII ст. старанням архієпископа В. Сєраковського реконструйовано інтер'
... Читати дальше »
Мало в якої з львівських вулиць було стільки назв, скільки у вул. Театральної. Вона склалася з кількох частин. Так, від сучасної пл. Міцкевича і приблизно до трамвайної колії тяглася вулиця За ятками (пізніше — Різницька). Далі починалася Пекарська, котра доходила до міського муру на трасі сучасної вул. Лесі Українки. Вперше вона згадується у документах під 1421 р., а звалася так тому, що на ній знаходилася господа цеху пекарів, її відрізок приблизно від трамвайної колії до костьолу єзуїтів називався Шпитальною св. Духа. Відрізок від костьолу до Вірменської — вул. Францисканською, а від Вірменської до муру — вул. Гродською. Крім того, до Пекарської входила частина сучасної вул. Вірменської (відрізок м
... Читати дальше »
Коротенька стежка, що вепа від Ринку до монастиря домініканців, дістала не пізніше 1405 р. назву "Божого тіла" — від назви монастирського костьолу. В XVII ст. вулиця називалася Дорогою до домініканців, у XVIII ст. — Домініканською. У грудні 1944 р. перейменована на вул. Максима Залізняка, але вже через рік була відновлена стара назва. А сучасна назва — на честь Ставропігійського братства, що містилося на сусідній вулиці, — надана в 1946р. Будинок № 1. Найстаріша з існуючих аптек Львова, заснована у 1735 р. Спочатку називалася "Під чорним орлом". Наприкінці XIX ст. стала циркулярною, тобто державною, й обслуговувала "циркєль" (округ), постачаючи ліки військовим частинам, установам і т.п. У 1964 р. за ініціативою фармацевта Л.Крилова почалося створення музею (розпочав роботу в 1966 р.). Зібрані тут експонати та документи висвітлюють історію аптечної справи — і не тільки у Львові. Аптека діє не тільки як музей, а й як звичайний фармацевтичний заклад. Зокрема, великою популярністю
... Читати дальше »
