Історія Львівщини

Перші сліди перебування людини на території Львівської області знайдено в Золочівському районі (поселенню близько 20 тис. років). У X ст. н.е. територія теперішньої Львівщини, як частина Галичини, входила до складу Київської держави, яка, будучи в той час однією з найбільш впливових країн Європи та Близького Сходу, конкурувала з Візантією.
Галичина була економічно та культурно високорозвиненим регіоном. Корiнним населенням Галичини є українцi. У зв'язку з послабленням центральної влади і конфліктами між окремими князями, Київська Русь не змогла протистояти татарській навалі 1240 р. і перестала існувати як унiтарна держава. В цей час, у 1240 - 1250 р.р. князем, а згодом — королем Галицько - Волинської держави Данилом Галицьким, було засноване місто Львів, назване на честь його сина Лева. Перша письмова згадка про місто датується 1256 роком.

Львів був заснований як опорний пункт для захисту торгiвельних шляхів. Однак згoдом він втратив своє значення фортеці і став великим торгово-економічним центром. Вдале географічне розташування міста на перехресті важливих торгових шляхів iз Західної Європи в Азію та із Скандинавії у Взантію зумовили бурхливий розвиток торгівлі та ремесел. У Львові поселилися німці, вірмени, греки, серби, євреї, угорці, iталiйцi, татари.
1349 року Львівщина була завойована польським королем Казимиром ІІІ. В 1356 році Львову було надане Магдебурське право, згідно з яким мiсто підкорялося лише королю і отримувало значні привілеї в торгівлі. У 1370 - 1387 р.р. галицькі землі пере бували в складі Угорщини, а потім перейшли до Польсько-Литовської держави.
Розумна литовська система адміністрування мала сприятливий вплив на економіку краю.
Після розпаду литовсько-польського союзу у 1569 р. Львівщина остаточно потрапила під протекторат Польщі, що вела неприхильну до українського населення політику. Інозем на окупація дещо сповільнила економічний розвиток краю, однак Галичина ще довго залишалась найбiльш розвиненим регiоном Польщi.
Після підписання Берестейської унії (1596 р.) на території Галичини почала поширюватися греко-католицька релігія і місцева церква перейшла під адміністрацію Ватикану. Однак ще протягом століть багато церков і громад (братств) протистояло впливові Ватикану і зберігало православну орієнтацію.

З виходом у Львові 1574 року першої друкованої книжки Івана Федорова «Апостол», у Східній Європі започатковано видавничу діяльність. В Галичині розвиваються література, архітектура, образотворче мистецтво. Великий внесок у розвиток літератури того часу зробив уродженець Львівщини, монах i філософ Іван Вишинський. Під час визвольної війни українського народу проти польського поневолення в 1648р., козацьке військо під проводом Гетьмана України Богдана Хмельницького взяло в облогу Львів. Міська влада, щоб не допустити штурму, заплатила великий викуп. Завдяки цьому, а також інтелігентності Гетьмана, котрий в юності здобував у Львові вищу освіту, місто не було зруйноване. У 1661р. засновано Львівський університет.Найбільшого розквіту економіка Львівщини досягла в першій чверті XVII ст., проте часті війни і згубна політика польських королів виснажували Галичину. Розгром міста шведськими військами (1704р.) став причиною економічного занепаду Львова. У 1772 р., після розподілу Польщі, регіон потрапляє до складу Австро-Угорщини. Львів розвивається і поступово відновлює своє значення як великого торгівельного та промислового центру — прокладаються нові дороги, розвиваються ремесла, торгівля.

Формується архітектура, література, музичне та образотворче мистецтво міста, які вбирають в себе характерні особливості багатьох народів, що проживають на його території. В 30-х роках молоді семінаристи утворили гурток «Руську Трійцю», на чолі з М.Шашкевичем і у 1837р. вперше опублікували видання українською мовою — літературний альманах «Русалка Дністрова». 1844 року в місті засновано Технічну Академію, яку згодом було перейменовано на Львівську Політехніку. Революційні події 1848р. у Європі збудили політичну та культурну активність українців. У травні цього року у Львові було засновано Головну Руську Раду — першу українську політичну організацію та надруковано першу газету українською мовою «Зоря Галицька».

Кінець XIX ст. характеризується значним культурним та промисловим розвитком. Велике значення мало прокладення у 1861р. залізничної гілки Львів—Перемишль. Згодом відкрито залізничне сполучення з Віднем, Балканами, Угорщиною, Росією. Львів став основним транспортним вузлом західно-українських земель. 1880р. — заснована Музична консерваторія. 1882р. — у місті з'явився перший телефон. 1894р. — поява першого електричного трамваю у Львові (раніше, ніж в Парижі, Відні і Лондоні).
На початку XX ст. у промисловості Львова переважали підприємства легкої та харчової промисловості, будівельних матеріалів.
В основному економіка міста базувалась на польському, австрійському та єврейському кaпіталах. Українських підприємцiв було мало. В руках українців, якi становили бiль шiсть населення регiону, було зосереджено аграрне виробництво та переробка сільськогосподарської продукції. В 20-30-і роки на Львівщині розвивається приладо- та маши нобудування, поліграфія, деревообробна та нафтопереробна промисловість.

У 1914 - 1918 р.р. Галичина в складі Австро Угорщини потрапила у вир І-ї світової війни. В листопаді 1918 р. на її території було проголошено Західно - Українську Народну Республіку, однак провідні європейські країни не бажали визнати право української нації на незалежну державу. Завдяки французькій підтримці у 1919 р. Польща знову окупувала Західну Україну. Національний та культурний гніт з боку польської влади викликaв значний опір укрaїнського населення і спонукав його до захисту та поширення своїх культурних, освітніх та економічних інститутів. Почали стрімко розвиватись українська система кооперації у сільському господарстві та мережа кредитних установ. Аграрна продукція Львівщини успішно конкурувала з кращими європейськими аналогами. Економічно процвітаючі спілки і кооперативи відраховували значний відсоток прибутків на підтримку національної культури, науки, релігії. Суттєвий внесок у розвиток науки, освіти і культури робили Церква, заклади «Просвіти» та Наукове Товариство ім. Т.Шевченка. Вже у 30-х роках українці Галичини ефективно протидіяли польському економічному і культурному пануванню. Напрацьовані в Галичині принципи ефективного аграрного господарювання були розвинені українськими емiгрантами в Західній Європі та в Північній Америці, призвівши до процвітання багатьох країн. З регіоном пов'язане життя та творчість всесвітньо відомих вчених та діячів культури : І. Франка, С. Крушельницької, О. Новаківського, М. Грушевського, М.Конопницької, А. Фредра, Я. Матейка, Бруно Шульца, Захер Мазоха, Ротта та інших.

У 1939 р. внаслідок пакту Молотова-Ріббентропа Захiдну Україну було приєднано до Радянського Союзу. Починається знищення та депортація українців, місцевих євреїв, поляків органами НКВС. З червня 1941р. По липень 1944 р. Львівщина була окупована фашистською Німеччиною. З моменту окупації на території Галичини зароджується рух
опору. У 1942 р. окремі розрізнені збройні формування організовуються в регулярну Українську Повстанську Армію. Керуючись ідеєю незалежної України, УПА воювала як проти фашистської Німеччини, так і проти Радянського Союзу. Збройний опір УПА проти радянського окупаційного режиму на території Галичини тривав до середини 50-х років. Після вiдновлення в регіонi радянської влади, репресії проти українського населення вiдновлюються ще у бiльшому масштабi, нiж до вiйни. Радянський уряд 1946 року забороняє Греко-католицьку Церкву, висилає в концентраційні табори священників, руйнує церкви, натомість насаджує росiйську православну віру.