У XVІ-XVIII століттях значна частина сучасної площі
була зайнята міськими укріпленнями. Сам майдан утворився після їх
знесення у 80-х роках XVIII ст. Тоді ж почалася забудова, яка
закінчилася у нашому столітті. Колись це був великий пустир, яким
протікала Полтва. 1843 року площа отримала назву "Площа Фердинанда" -
за ім'ям Фердинанда д'Есте, тодішнього губернатора Галичини. 1862
року на колодязі серед площі була встановлена статуя богородиці Марії.
З цієї причини й почали називати площу Мар'яцькою (Марійською). У
1904 році на ній був споруджений пам'ятник великому польському поетові
Адаму Міцкевичу (автори - поляк А. Попель та українець М. Паращук).
Спочатку пам'ятник вирішили встановити на тому місці, де зараз фонтан.
Але Полтва, що в той час текла площею відкрито, підмила фундамент, і
тоді його встановили на місці статуї богородиці, яку перенесли на
кілька метрів убік, а в 40- х роках замінили фонтаном. Треба
зазначити, що львів'янам пам'ятник спочатку не сподобався, вони тут же
назвали його "заструганим олівцем". Але з часом звикли. Він добре
вписався у навколишній ансамбль, і уявити зараз місто без нього просто
неможливо. Сучасну назву площа дістала в 1944
році. Сам факт перейменування свідчить про глибоку повагу до культури
братнього польського народу. Площа - старий
центр політичного життя Львова. Саме звідси розпочиналися революційні
події 1848 року. За часів буржуазної Польщі тут відбувалися робітничі
демонстрації та мітинги. А тепер - про забудову площі. Будинок
# 4. Готель "Україна". Найстаріший з існуючих львівських готелів -
закладений у 1804 році. Раніше називався "Європейським". Тут зупинявся
польський письменник Ю. Крашевський, а в перших роках цього століття -
українська поетеса Леся Українка. Будинок # 5.
Магазин "Барвінок", а точніше, комплекс магазинів. Довгий засклений
коридор "Барвінка", по обидва боки якого розташовані крамниці, є лише
боковим відгалуженням так званого пасажу Миколаша. Пасаж являв собою
критий прохід між сучасними вулицями Коперника і Тімірязєва. По обидва
боки - магазини. Було тут і два кінотеатри. Пасаж служив місцем
прогулянок для бідноти, якій не випадало прогулюватися з багатими на
Гетьманських валах. Ішли сюди кухарки, покоївки, солдати, як- то
кажуть, на людей подивитися і себе показати. 22
червня 1941 року в пасаж влучила німецька авіабомба, Зруйнований він
був настільки, що відновлювати його було просто недоцільно. Але
збереглося бокове відгалуження, де й було відкрито магазин "Дитячий
світ". Цю назву з часом запозичили магазини Москви і Києва, а наш -
став "Барвінком". Будинок # 8. Після знесення
укріплень Львова місто почало швидко рости. Ціни на землю колишніх
передмість, а особливо Галицького, бурхливо збільшувалися. Так,
вартість ділянки, на якій стоїть теперішній будинок # 8, в період між
1779 і 1846 роками зросла більш як у 14 разів. Будинок,
який був на цьому місці перед сучасним, збудовано 1829 року. В другій
половині XIX століття він належав відомому капіталісту князю К.
Понінському, який приміщення цього будинку здавав в оренду. Деякий час
тут містилася перша дирекція залізниці, а в 1902 році було відкрито
кафе "Монополь", яке часто відвідував Іван Франко. 1910
року будинок купив багатий єврейський капіталіст Йона Шпрехер. Через
три роки дім знесли і побудували за проектом Кесслера той, що стоїть
нині. Як і будинок на сучасному проспекті Т. Г. Шевченка, він дістав
назву "будинок Шпрехера". Його приміщення
використовувалося виключно для установ. Зокрема, тут були головна
контора найбільшого нафтового кон- церну Польщі "Малопольська", що
належав французькому капіталу, а також кілька іноземних консульств. І
сьогодні у цьому будинку - установи. Перший поверх віддано книжковій
торгівлі. Звідси й назва - Будинок книги. Тут також управління
магістральних нафтопроводів "Дружба", науково-дослідний геолого-
розвідувальний інститут та інші.
| 
