Хмільний дім Роберта Домса / найтанцювальніша пивниця

Львівська пивоварня має гарну традицію – усе чим вона займається оповити легендою. І вже байдуже правда то чи ні, але вони майстерно витягують на світ факти та персонажі, які тут же стають представниками галицької особливості і це є гуд.  

Раніше в згаданому приміщенні розташовувався пивбар – «Золотий колос». Направду ніколи там не бувала, але тішуся, що тепер не гребую можливістю зайти в цей заклад, який однаково цікавий як чоловікам так і жінкам, як молоді так і старшому поколінню. В чому відмінність від усіх решта?

По-перше 4 зали закладу. Це найбільші підвальні зали з арковою стелею, які вдавалося бачити на власні очі. Простір довкола просто захоплює в перші миті. Зали на зразок тих, що зводили у фортецях для лицарського бенкетування -  з грубого каменю з дуже високою стелею, заставлені як у час середньовіччя довгими столами повздовж – вже обстановка, що вартує уваги. «Замковості» залам надають специфічні поодинокі елементи інтер’єру – важелезні ковані люстри у формі корони, такі ж підсвічники грубої роботи, лави та дерев’яні стільці, старезні серванти.

По-друге – живе пиво місцевого розливу. Все-таки заклад залишився пивницею і це створює певну розкуту атмосферу. Пабом не хочеться називати, так як дух закладу вповні заслуговує на власну яскраву ідентифікацію – наш український пивний льох.:)  Представлене звісно Львівське пиво (6 грн) та повне меню українських страв, включно з стравами з сьомги. Доста закусок до пива з орієнтацією на споживання великими компаніями у стравах (хаш, флячки, курячі крильця, креветки, таца - м’ясне асорті, сушені кальмари, солені палички, горішки тощо). Середній чек за вечір складе на двох осіб порядку 150 грн.

А третє – «концертний» настрій. Скажете не має такого? А як назвати відчуття єдності з багато чисельною спільнотою довкола, що жваво танцює, радісно виспівує, незважаючи на тисняву та відтоптані ноги. Повірте тут не те, що можна кричати, іноді з-за гуркоту важких келихів, виголошування бравад та підспівування клієнтів просто не можливо спілкуватись інакше. Ну звісно його створюють не в останню чергу музичні гурти, які тут майже «прописані». Серед них в анонсах - Бурдони, Тартак, Калич-блюз, Люди добрі, ТІК, Перкалаба. Спостерігаючи концерт під землею згадались оркестрові концерти в шахтах, що проходили нещодавно в Україні. Щось в цьому є. Принаймні знавці стверджували, що звучання під землею особливе. Сцена розміщена в одній залі, в якій освітлення завбачливо майже немає, з інших зал можна спостерігати цей же концерт, не відриваючись від столу завдяки on-line трансляції на плазмових екранах. Супроводить гуляння звісно і стовп тютюнового диму, який не помітити некурцям ну дуже важко.

Таким є Хмільний дім Роберта Домса ввечері. А вдень він нерідко пустує, тому деяким відвідувачам ця велична кам’яниця без вікон здається занадто похмурою.

І неможливо наостанок не процитувати творців цієї легенди в їх описах:

Якось у Львові жив собі батяр на ймення Роберт Домс, пиво любив фест та не тіко пити, але й варити. До справи підходив дуже поважно, мавши власну броварню, панунцьо Домс щодня, вдосвіта, регулярно-методично особисто відслідковував якість свіжозвареного пива - дегустуючи, принесену вродливою й жвавою служницею Зосею, кількалітрову мідну гальбу пива з фігурним самоварним краником. Так тривало кілька років, допоки власник броварні не зрозумів, що упиві приваблювала його не стіки сам хміль, скіки сам ритуал

Зачарований Зосиними принадами, які підсилював добрий хмільний напій, Роберт Домс у 1886 році продав улюблену броварню, одружився на колишній служниці й щасливий тим виїхав геть зі Львова до Швейцарії.

На альпійських полонинах історично-легендарний слід Роберта Домса загубився, але у Львові залишився предметний доказ цієї спокусливо-романтичної історії — мідна гальба, яку іменують «Зосею» та бадьора водевільна пісенька «Продав Домс броварню, забравши Зосю гарну», авторства Анатолія Кос-Анатольського.

Тел. 242 25 93

http://www.robertdoms.com.ua/

Хмільний Дім Роберта Домса - Фотогалерея