"Якщо стара книгозбірня була джерелом, до якого йшли всі спраглі знань, то нова — це водогін, що розносить живильну вологу по домівках" Мелвіл Д'юї

Львiвська наукова бібліотека імені Василя Стефаника (тепер Національної академії наук України) заснована 2 січня 1940 року на базі 84 бібліотек Львова і всього західного регіону України. Сюди увійшли книгозбірні Наукового Товариства ім. Т. Г. Шевченка, Народного Дому, збірки яких на той час становили близько 500 тис. одиниць збереження, бібліотека Народного Інституту імені Оссолінських, частина бібліотеки-архіву "Ставропігії", численні книгозбірні "Просвіти", конфісковані бібліотеки монастирів.

Кожна з цих бібліотек мала свою цікаву історію. їх розвиткові сприяли багато відомих діячів української культури: І. Франко, М. Павлик, Леся Українка, В. Гнатюк, Я. Головацький та ін. До фондів бібліотеки увійшли також особисті зібрання відомих вчених, культурних і політичних діячів: І. Франка, Я. Головацького, А. Петрушевича, академіка М. Возняка, І. Свенціцького, чеського етнографа Ф. Ржегоржа та ін.

Великих втрат ЛНБ зазнала в роки другої світової війни та у радянський період. З фондів колишньої бібліотеки Оссолінських до Польщі загалом вивезено 238.653 одиниці, в т.ч. твори мистецтва, рукописи, інкунабули і стародруки. 63 скрині документів передано до Польщі з колишньої бібліотеки НТШ. Крім того, у 50-ті роки до Москви відправлено 10.000 томів польської літератури, а також 70 скринь (по 800 кг кожна) видань зі збірки юдаїки. Після війни було сформовано "спецфонд", у якому ховали т.зв. "антирадянську літературу", на довгі роки позбавивши науковців можливості досліджувати великий пласт видань національно-патріотичного спрямування. Великої шкоди було завдано первісній структурі колекцій, що увійшли до складу ЛНБ, особливо бібліотеки НТШ. До Києва вивезено архіви Івана Франка, Лесі Українки, Ф. Ржегоржа, О. Маковея, А. Крушельницького і багатох інших. Чимало книг, мистецьких творів, картин, скульптур, зброї були спалені і потрощені просто на місці.

Після здобуття Україною незалежності, усю "заарештовану" літературу повернено до читачів. Фонди бібліотеки продовжують поповнюватися новими виданнями, приватними архівними і рукописними колекціями, пропонуючи водночас своїм читачам збережені впродовж століть унікальні зібрання стародруків ХV - ХVІІІ ст., палеотипів, інкунабул, рукописів ХІІІ - ХХ ст., збірки нот, оригінальні твори мистецтва.

У 1971 році бібліотеці присвоєне почесне ім'я Василя Стефаника. Сьогодні бібліотека є потужним науково-інформаційним центром, а також другою за величиною книгозбірнею України, фонди якої налічують понад 6 млн. одиниць збереження.

Бібліотека Народного Інституту ім. Оссолінських ("Оссолінеум") була заснована у 1817 р. вченим, просвітителем Юзефом Максиміліаном Оссолінським, який виконував обов'язки директора Цісарсько-королівської бібліотеки. На його прохання перед австрійським урядом і за підтримки вчених і діячів Львова, в тому числі й українських, приватну колекцію Оссолінського у 1827 р. перевезено до Львова і, згідно із заповітом власника, довічно подаровано місту як "столиці Галичини". За 90-річне функціонування цієї бібліотеки в "австрійському" Львові (1827-1918) її фонди значно поповнилися також і українською літературою, зокрема дуже цінними виданнями є рукописи з греко-католицьких монастирів, які були закриті цісарем Йосифом ІІ, родових архівів польських магнатів, які мали великі маєтки на Україні, Білорусії і Литві, архівів Львівських товариств і організацій - Товариства вірменської громади та інших. Сюди надходили усі друки Австрії, очевидно, і всієї Галичини. З часом, однак комплектування українською літературою дещо скоротилося, що пояснювалося тоді зростанням мережі спеціалізованих українських бібліотек, а насправді було наслідком загострення на початку ХХ ст. польсько-українських стосунків.

На час заснування Львівської наукової бібліотеки ім.В.Стефаника книжковий фонд "Оссолінеуму" налічував близько 430 тис. одиниць збереження.

Вивезення книжкових, рукописних і мистецьких колекцій з фондів колишньої бібліотеки Оссолінських до Польщі відбувалось 6 разів.

В роки фашистської окупації (1941-44 рр.) з фондів колишнього "Оссолінеуму" до Німеччини вивезено 18.860 книг, стародруків, рукописів і численні мистецькі твори. Влітку 1945 р. цей фонд виявлено в Нижній Сілезії і був переданий Бібліотеці Народовій у Варшаві, а згодом - у Вроцлав, де створено інститут Оссолінських.