Старовинний Львів був одним з головних і найбільших міст Галицько-Волинського князівства. Львів сучасний - це важливий політичний, економічний і культурний центр Західної України.

Вже в 30-хроках ХIXстоліття австрійський географ і статистик В. Блюменбах писав про те, що населення Львова зросло більше як у два рази і налічувало 75 тисяч, а саме місто "надзвичай погарнішало ": "Місто має 2612 будинків, в більшості гарних, в новому стилі збудованих, з них 425 -громадські, переважно церкви та костели. Усіх вулиць, яким дано назву, -77. На них замешкує 11718родин. Зі своїх прибутків магістрат утримує вулиці, мощені бруківкою і освітлені, за винятком кількох, що освітлені місяцем. Добрі водотяги забезпечують ціле місто водою, а романтичні околиці служать для відпочинку... "

У просторі нашого міста велося житлове будівництво "бюрґергаузен ", або, як говорили галичани, міщанського дому. Це здебільшого два- та триповерхові будинки, прямокутні у плані, часто з внутрішнім подвір 'ям. Логічна, чітка система розподілу приміщень добре прочитувалася на фасадах: у горизонтальному поділі, ритмі вікон, акцентах головного входу і балкона з консолями у формі голови лева або листя аканту.

На гладких поверхнях - скульптурні рельєфи традиційної античної тематики, а частіше - галицька купецька емблематика: Меркурій, дельфіни, роги достатку як побажання успіхів господареві-торговцю. У нішах - святі патрони-покровителі. Мир і добробут символізували зображення улюблених у народі мотивів голуба й голубки, квітів, інколи цілих жанрових сцен пір року: оранка у полі - весна, літо -жнива, осінь - біління полотна, зима - весілля. Частина таких будинків збереглася до нашого часу і дивує простотою та продуманістю.

У Львові з його численними у становими, окрім ремісників (близько 60 відсотків), мешкало багато урядовців, студентів, купців, представників так званих вільних професій: лікарів, адвокатів, малярів, архітекторів-мураторів. Особливу верству складали родини священиків, в яких найсильніше зберігалися національні традиції.

На вулицях нашого міста звичним було зустріти людей з усіх країн світу і кожен, якою б мовою не говорив, знаходив тут свою мову. Своєрідна аура Львова надихала до творчості, він був музою для видатних художників, акторів, співаків, літераторів.

Шедеври архітектури творили Павло Римлянин, Гартман Вітвер, Петро Війтович та інші. Зачаровували світ живописними полотнами Іван Труш, Артур Гротгер, Осип Курилас, Олена Кульчицька, Антін Манастирський. Шквалом оплесків вибухали театри від неповторного співу Соломії Крушельницької, Олександра Мишу ги, Модеста Менцинського, гри незабутньої Марії Заньковецької. Повсюди линула слава метрів музичної культури Миколи Колесси, Станіслава Людкевича, Василя Барвінського. Літературні шедеври творили Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький, Александр Фредро, Іван Франка, Василь Стефаник.

Вогонь просвітництва несли братства, які діяли при церквах і монастирях (зокрема Ставропігійське), НТШ їм. Т.Г.Шевченка, вчені-науковці Михайло Грушевський, Іван Крип'якевич, Василь Щурат, Іларіон Свснціцький, митрополит Андрей Шептицький.

Зі Львовом пов 'язані історичні постаті Данила Галицького, Івана Підкови, Максима Кривоноса, Богдана Хмельницького. У пам 'яті львів 'ян назавжди залишилися незабутні Євген Коновалець, Степан Бандера, Роман Шухевич.

Усі перелічені імена нині збереглися у назвах львівських вулиць і творять незнищенний літопис України, який можна прочитати сьогодні, мандруючи містом Лева.