Як уже зазначалося, після завоювання Львова польським королем Казимиром ПІ Великим у 1349 р. центр міста, який тоді знаходився на сучасній пл. Старий Ринок, було перенесено південніше.

Будівництво нових кварталів король доручив ремісникам, за­прошеним з Німеччини, Німці будували за звичним для себе зра­зком: центральна площа, оточена житловими кварталами, лінія укріплень. Площа дістала назву Рінґ (кільце, замкнений простір). У місцевій вимові це слово трансформувалося у "Ринок". Отже, площа дала назву базару, а не навпаки.

Упродовж багатьох століть пл. Ринок була центром усього життя Львова - економічного, політичного, культурного, тут вирував базар, який відвідували перси і англійці, турки і голланд­ці, росіяни і французи. На площі розміщалося міське управління, виконувалися судові вироки, влаштовувалися різноманітні урочистості, виставки, процесії.

Базар на пл. Ринок існував до 1944 р. Але в XIX — XX ст. тут торгували тільки продуктами рільництва — овочами, фруктами, молочними продуктами, а також, квітами.

Не було, мабуть, події в історії середньовічного Львова, не пов'язаної з Ринком. У 1410 р. сюди привезли 52 бойових пра­пори Тевтонського ордену, захоплених як трофей у битві під Ґрюнвальдом. На Ринку їх кинули в багно — за старим звичаєм переможців. Бачив Ринок і російське посольство, яке тут наприкінці XVII ст. підписало Бічний мир, і Петра І, і гєроїв-гайдамаків.