П'ятниця, 22.09.2017, 01:57
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Регістрація | Вхід
Меню сайта
Розділи новин
Люди зв'язані зі Львовом [9]
Вулиці Львова [17]
Церкви Львова [6]
Історія Львова [28]
Львівське [34]
Готелі Львова [11]
Форма входа
Календар новин
«  Лютий 2008  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
2526272829
Пошук
Друзі сайта
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Львів
Головна » 2008 » Лютий » 5 » Високий Замок
Високий Замок
02:05
Високий Замок


Львів'яни дуже люблять свої парки. Найбільш романтичним й овіяним багатьма легендами є парк Високий Замок. Про нього сьогодні і йтиметься.

Із Замковою горою пов'язана перша історична згадка про Львів у Галицько-Волинському літописі. Вона датована 1256 роком: "Як кара за гріхи зайнявся Холм через окаянну бабу і полум'я було таке, що з усієї землі було видно заграву, також і зі Львова по Белзьких полях, бо сильним було полум'я пожежі". Пожежа Холма через якусь бабу, яка, можливо. щось пекла і недопильнувала, мала бути справді дуже сильною, оскільки до Холма, який зараз є у Польщі, зі Львова 130 кілометрів на північ. Заграву на такій великій відстані львів'яни могли бачити лише із Замкової гори. Уже у 60-80 роках 19 століття звідси було видно пожежу Стрия, який розташований від Львова за 70 кілометрів, і Станіслава (теперішній Івано-Франківськ), який лежить за 120 кілометрів

Замкова гора мала в історії нашого міста вирішальне значення. Найдавніший хроніст Львова бургомістр Бартоломей Зіморович пише так про князя Лева, але новітні дослідження довели, що йдеться тут власне про короля Данила Галицького: "Побачивши на самому кордоні своїх володінь вигідну у військовому відношенні гору, захищену внизу немовби кільцем вкритих лісом долин і самою крутістю, яка може стримати ворога, він негайно наказав збудувати тут фортецю і вирішив перенести сюди свою княжу резиденцію".

Але перезимувавши одну зиму у своєму новому замку серед лютого завивання холодного північного вітру і відчувши незручність житла на крутому схилі, куди ледве піднімалася задихаючись тяглова худоба, Данило був дуже незадоволений цим місцем. Тоді король збудував інший замок -- Низький -- на місці, де тепер є вернісаж. Цей замок був пристосований більше для життя, ніж для оборони. А Високий Замок доручили охороняти чисельному загону, щоб зберігати заховані там скарби. Власне ці скарби -- дві золоті корони, золоті хрести і позолочений трон -- пограбував польський король Казимир Третій Великий, який 1340 року загарбав Львів.

Після переходу Львова під панування Польщі, Казимир не залишився байдужим до цієї, як пише хроніст, "гори рідкісної форми у Сарматській землі і збудував на цій, сягаючій до хмар, горі довгий замок з каменю, подібний до лютні".

Окрім свого оборонного значення, замок слугував ще й місцем ув'язнення. 1410 року тут перебували в'язні, німецькі рицарі-хрестоносці, які потрапили у полон під час Грюнвальдської битви. А 1559 тут була ув'язнена знаменита Гальшка з Острога, що переховувалась у Львові від свого законного чоловіка.

Командувач львівського Високого Замку у середновічні часи іменувався бургграфом. Драматична, а радше трагічна, історія сталася із старим бургграфом Бялоскурським 1590 року. Ян Бялоскурський був людиною поважною, шляхетною і вірно служив своєму місту, успішно обороняючи Високий Замок від чисельних облог. Але, на нещастя, він мав чотирьох синів, яким через брак часу не міг приділити належної уваги у вихованні, і вони повиростали брутальними і свавільними. Дійшло до нечуваного: два старші сини бургграфа вночі вчиняли грабіжницькі напади на львівських міщан, а награбоване добро таємно переховували у підвалах Високого Замку. Брати Бялоскурські не підкорилися рішенню шляхетського сейму припинити безчинства і ледве не замордували двох львівських радників. У короля луснуло терпіння, і він видав наказ про страту злочинців, але наказ так і не було виконано, оскільки Войцех і Миколай Бялоскурські загинули в п'яних розбійницьких розборках у передміській корчмі. Після цього Львовом ще довго ходили легенди про неймовірні скарби, заховані братами Бялоскурськими у підвалах Високого замку і було багато охочих ними заволодіти, але безуспішно.

Майже триста років жодному неприятелю не вдавалося захопити фортеці Високого Замку. Уперше це зробив у жовтні 1648 року полковник війська Богдана Хмельницького Максим Кривоніс. Смертельно поранений Кривоніс командував декількаденним штурмом Замку. Коли нарешті його було здобуто, мужній козак помер від ран і був похований біля підніжжя цієї гори на Папарівці з боку Підзамча. Однак здобуття Високого Замку Хмельницькому мало допомогло у здобутті міста і він, вдовольнившись великим викупом, відійшов від Львова.

Пам'ятний камінь на алеї над Підзамчем встановили на честь блискучої перемоги 1675 року польського короля Яна ІІІ Собєського над татарами під Львовом. Найвидатніший польський король-полководець був ще й людиною досить ліричною. Ось що він писав, перебуваючи тут після жорстокої битви до своєї дружини до Варшави: "Був учора на Високому Замку і спостерігав захід сонця. Побачив далеку хмарку і так мені захотілося стати маленькою крапелькою дощу чи роси, щоб впасти на наймиліше обличчя Вашої королівської милості".

Під час потужного землетрусу 1670 року кавалок замкового муру обрушився донизу. Разом з ним завалилася і криниця, викопана з величезними труднощами. З цього часу починається період занепаду Високого Замку. 1704 року шведський король Карл Дванадцятий без жодних перешкод зайняв Високий Замок і спостеріг звідси в укріпленнях міста між Босацькою хвірткою і Пороховою вежею так званий "мертвий кут", який погано обстрілювали оборонці міста. Вбраний у мундир простого вояка 23-річний король на чолі декількох сотень своїх вояків зробив те, чого не вдавалося протягом століть зробити сотням тисяч татар, турків, молдаван і козаків -- він уперше за 350 років захопив Львів. Ця подія стала поворотною в історії Високого Замку ---------------------------------------------------------- Після захоплення Львова шведським королем Карлом Дванадцятим 1704 року Високий Замок все більше і більше занепадає. Залишений на призволяще він стає притулком для різного роду волоцюг і розбійників, що сіяли страх серед львівських передміщан. На Високий Замок виганяли з міста хворих на чуму.

Нова австрійська влада, яка прийшла до Львова 1772 року дала дозвіл на руйнування Замку і використання його каменів для будівництва нових кам'яниць у місті. Також ламали на будівельний камінь і мальовничі скелі, на яких стояв замок і знищили їх дощенту, оскільки жодного натяку на якісь скелі ми на Високому Замку зараз не бачимо. Внаслідок нещадного копання піску гора поступово зсувалася. Сильні піщані буревії і грязьові потоки, які стікали з Замкової гори змусили австрійську владу подумати про заліснення схилів гори.

Виникло декілька проектів нового застосування гори. Так на початку 19 століття її хотів купити єврейський консорціум, а ще один підприємець планував поставити тут голландські вітряки, але усі ці проекти міська влада відхилила і вирішила врешті насадити на Замковій горі парк. Колишню Лису гору було 1839 року зрізано і засипано нею глибокий яр, який її відділяв від Замкової і тоді ж на піскових схилах було насаджено дерева і в середині 19 століття на Високому Замку вже шумів чудовий парк.

Гору декілька разів перейменовували. Після того, як від колишнього замку залишилися лише руїни, її назвали Sandberg (Піскова гора), потім горою Франца Йосифа на честь австрійського імператора, який тут побував і спостерігав з гори потужну ілюмінацію, влаштовану для нього львів'янами. Але народ вперто називав це місце Високим Замком, незважаючи на відсутність його, така назва залишилася і до сьогодні.

У середині 19 століття у Львові активізувався польський національний рух. Авсрійські власті дозволили полякам насипати на Високому Замку курган, або копець, як його називали поляки, на честь 300-річчя Люблінської унії. 1859 року на цьому місці було встановлено пам'ятний камінь з написом : "Вільні з вільними, рівні з рівними - Польща, Литва і Русь" і розпочато насипання грандіозного кургану. Насипання таких курганів, або могил - це давній слов'янський, а потім і козацький звичай. Землю для кургану привозили з усіх колишнійх історичних місць давньої Польщі. Ентузіазм був великий. Коли забракло тачок, землю носили в шапках, хустках і навіть у долонях.

Патріотичний ентузіазм поляків призвів до непередбачуваних наслідків. Було майже остаточно зруйновано залишки старовинного замку і якби не втручання австрійських чиновників, то до нас не дійшов би навіть невеликий фрагмент оборонної стіни. Крім патріотичних поривань, серед львівських поляків ходили легенди про величезні скарби, заховані у підвалах замку. Навіть ватажок польських патріотів Францішек Смолька свято вірив у те, що обов'язково знайде тут скарб, який хоча би частково міг покрити витрати, пов'язані зі спорудженням кургану.

Жадоба скарбів дощенту знищила замкові руїни без жодної думки про те, щоби для нащадків залишити хоча би опис, чи план стародавнього замку. Скарбів так і не знайшли, а просто знищили безліч археологічних пам'яток. Новітні вандали трощили глиняний посуд часів короля Даниля і князя Лева, шукаючи всередині золото, нищили стародавню зброю. Багато знахідок лишилося закопаними всередині горба, багато розтягнули робітники на забавки для дітей.

Цю гору насипали півстоліття, неодноразово вона обвалювалясь, як було це наприклад, 1907 року.
З копцем Люблінської унії пов'язані і деякі цікаві сторінки українського руху у Львові. Так 1898 року на цій горі відбувалося українське політичне віче, на якому дійшло до сутичок між українофілами і москвофілами. Протистояння дійшло до того, що вороги скидали свої політияних супротивників по крутих схилах гори. Гора Люблінської унії дала можливість підняти найвище точку Львова ще на тридцять метрів до висоти 413 метрів над рівнем моря. За останні десятиліття, зокрема у 70-80 роки минулого століття було упорядковано гору, прокладено кам'яні сходи і влаштовано прогулянкові асфальтові доріжки.

Відомого усім львів'янам кам'яного лева, який стоїть біля підніжжя гори, перенесли сюди 1874 року з ратуші і ще сто років тому газети писали, що він тут безнадійно нищиться. Лоренцовичівський лев настільки спотворений часом, вітрами і дощами, що малі діти, які вперше його бачать, кажуть, що це не лев, а жаба. На щастя, лише зовсім нещодавно розробили проект порятунку цієї більше, ніж чотирьохсотлітньої пам'ятки. Старовинного лева планують перенести назад на подвір'я Ратуші, відреставрувати і законсервувати для наступних поколінь.

Власне парк Високий замок був заснований більше, ніж півтора століття тому. Зрізану Лису гору засадили майже п'ятдесятьма видами звичайних та екзотичних дерев та кущів. Нижня тераса є найгарнішим місцем парку. 1841 року тут було споруджено штучну печеру або грот, оздоблений левами з колишньої львівської ратуші. З кінця 19 століття цей грот охрестили гротом самогубців. Проте жодних письмових свідчень про якиісь конкретні випадки самогубств на цьому місці не залишилось.
Львів'яни дуже люблять свій парк Високий замок. Він розташований практично у центрі міста і кожен львів'янин з найшумнішої і найзабрудненішої газовими викидами вулиці може за 10-15 хвилин пішки потрапити у затінок цих розкішних і величних дерев, щоб насолодитися неповторною красою цього унікального куточка, який височіє над нашим древнім містом.
Категорія: Історія Львова | Переглядів: 2846 | Добавив: lviv | Рейтинг: 3.0/2 |
Всего коментарів: 0
Добавляти коментарії можутт тільки зарегістровані користувачі.
[ Регістрація | Вхід ]
Львів © 2008 р