Субота, 18.11.2017, 22:44
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Регістрація | Вхід
Меню сайта
Розділи новин
Люди зв'язані зі Львовом [9]
Вулиці Львова [17]
Церкви Львова [6]
Історія Львова [28]
Львівське [34]
Готелі Львова [11]
Форма входа
Календар новин
«  Лютий 2008  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
2526272829
Пошук
Друзі сайта
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Львів
Головна » 2008 » Лютий » 3 » ПЛОЩА АДАМА МІЦКЕВИЧА
ПЛОЩА АДАМА МІЦКЕВИЧА
18:59
ПЛОЩА АДАМА МІЦКЕВИЧА


У XVІ-XVIII століттях значна частина сучасної площі була зайнята міськими укріпленнями. Сам майдан утворився після їх знесення у 80-х роках XVIII ст. Тоді ж почалася забудова, яка закінчилася у нашому столітті. Колись це був великий пустир, яким протікала Полтва. 1843 року площа отримала назву "Площа Фердинанда" - за ім'ям Фердинанда д'Есте, тодішнього губернатора Галичини.

1862 року на колодязі серед площі була встановлена статуя богородиці Марії. З цієї причини й почали називати площу Мар'яцькою (Марійською).

У 1904 році на ній був споруджений пам'ятник великому польському поетові Адаму Міцкевичу (автори - поляк А. Попель та українець М. Паращук). Спочатку пам'ятник вирішили встановити на тому місці, де зараз фонтан. Але Полтва, що в той час текла площею відкрито, підмила фундамент, і тоді його встановили на місці статуї богородиці, яку перенесли на кілька метрів убік, а в 40- х роках замінили фонтаном.

Треба зазначити, що львів'янам пам'ятник спочатку не сподобався, вони тут же назвали його "заструганим олівцем". Але з часом звикли. Він добре вписався у навколишній ансамбль, і уявити зараз місто без нього просто неможливо.

Сучасну назву площа дістала в 1944 році. Сам факт перейменування свідчить про глибоку повагу до культури братнього польського народу.

Площа - старий центр політичного життя Львова. Саме звідси розпочиналися революційні події 1848 року. За часів буржуазної Польщі тут відбувалися робітничі демонстрації та мітинги. А тепер - про забудову площі.

Будинок # 4. Готель "Україна". Найстаріший з існуючих львівських готелів - закладений у 1804 році. Раніше називався "Європейським". Тут зупинявся польський письменник Ю. Крашевський, а в перших роках цього століття - українська поетеса Леся Українка.

Будинок # 5. Магазин "Барвінок", а точніше, комплекс магазинів. Довгий засклений коридор "Барвінка", по обидва боки якого розташовані крамниці, є лише боковим відгалуженням так званого пасажу Миколаша. Пасаж являв собою критий прохід між сучасними вулицями Коперника і Тімірязєва. По обидва боки - магазини. Було тут і два кінотеатри. Пасаж служив місцем прогулянок для бідноти, якій не випадало прогулюватися з багатими на Гетьманських валах. Ішли сюди кухарки, покоївки, солдати, як- то кажуть, на людей подивитися і себе показати.

22 червня 1941 року в пасаж влучила німецька авіабомба, Зруйнований він був настільки, що відновлювати його було просто недоцільно. Але збереглося бокове відгалуження, де й було відкрито магазин "Дитячий світ". Цю назву з часом запозичили магазини Москви і Києва, а наш - став "Барвінком".

Будинок # 8. Після знесення укріплень Львова місто почало швидко рости. Ціни на землю колишніх передмість, а особливо Галицького, бурхливо збільшувалися. Так, вартість ділянки, на якій стоїть теперішній будинок # 8, в період між 1779 і 1846 роками зросла більш як у 14 разів.

Будинок, який був на цьому місці перед сучасним, збудовано 1829 року. В другій половині XIX століття він належав відомому капіталісту князю К. Понінському, який приміщення цього будинку здавав в оренду. Деякий час тут містилася перша дирекція залізниці, а в 1902 році було відкрито кафе "Монополь", яке часто відвідував Іван Франко.

1910 року будинок купив багатий єврейський капіталіст Йона Шпрехер. Через три роки дім знесли і побудували за проектом Кесслера той, що стоїть нині. Як і будинок на сучасному проспекті Т. Г. Шевченка, він дістав назву "будинок Шпрехера".

Його приміщення використовувалося виключно для установ. Зокрема, тут були головна контора найбільшого нафтового кон- церну Польщі "Малопольська", що належав французькому капіталу, а також кілька іноземних консульств.

І сьогодні у цьому будинку - установи. Перший поверх віддано книжковій торгівлі. Звідси й назва - Будинок книги. Тут також управління магістральних нафтопроводів "Дружба", науково-дослідний геолого- розвідувальний інститут та інші.

Категорія: Історія Львова | Переглядів: 1196 | Добавив: lviv | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего коментарів: 0
Добавляти коментарії можутт тільки зарегістровані користувачі.
[ Регістрація | Вхід ]
Львів © 2008 р