Львів, вулиця Шевська

Ця невелика вулиця, що відходить від Ринку, не набагато молодша від самої площі — перша згадка про неї сягає 1442 р. Тоді вона називалася Шевською, бо на ній знаходилася господа цеху шевців. У 1597 р. зустрічається назва "До хвіртки", бо вона виходила до міської хвіртки, згодом названої Єзуїтською.
Уже в 1621 р. вулиця називалася Єзуїтською, бо виводила до будинку єзуїтської колегії.
Після захоплення Львова австрійцями єзуїти були вигнані з міста, і в будинку колегії розмістилися адміністративні органи. Будинок з цієї причини став називатися дикастеріальним (урядовим). Відповідно і вулиця дістала назву Дикастеріальної. У 1871 р. її назвали Трибунальською, бо в будинку колегії у цей час розміщувався трибунал (суд). У 1957 р., на честь підпільної організації, яка діяла у Львові в роки гітлерівської окупації міста, вулиця дістала назву "Народної гвардії ім. Івана Франка". В 1990 р. їй була повернена первісна назва.
Будинок № 4. У Львові всі знають каплицю Боїмів — сімейний гробівець цієї родини. Значно менше людей знає, де Боїми мешкали. Жили вони в цьому будинку, який у ті часи називали кам'яницею Дзюрдзівською.
Внутрішнє планування будинку неодноразово змінювалось. У 1893 р. будинок реконструював архітектор М.Фехтер. Очевидно, тоді зроблено розпис стелі у залі на 3-му поверсі.
У 1891 -1927 рр. тут був готель "Банда". 26 січня 1904 р. у ньому відбулося весілля Василя Стефаника й Ольги Гаморак. На весіллі були присутні Іван Франко, Лесь Мартович, Марко Черемшина, Володимир Шухевич.
Будинок № 6. Тут у 1902 р. розпочало свою діяльність Музичне товариство ім. М.Лисенка.
Будинок № 10. Пам'ятка архітектури епохи класицизму з пізнішими додатками в стилі ампір. Збудований у 1787 р. за проектом архітектора Я.Петровського для Ю.Гординської. Фасад оздоблений рельєфами на міфологічні сюжети, автором яких був Гарт-ман Вітвер. У 1888-1939 рр. тут містилися готель "Під трьома коронами" і ресторан "Кольонський".
Будинок № 12. Як і будинок № 10 — зразок архітектури класицизму, з пізнішими додатками в стилі ампір. Автор оформлення — Гартман Вітвер.
З початку XX ст. тут містився ресторан Нафтули Тепфера, або просто Нафтули. У Нафтули був син, який успадкував ресторан. Син колекціонував картини. Купував він їх і у молодого тоді початківця Івана Труша, до якого ставився дуже приязно, навіть пропонував гроші для поїздки в Мюнхен, на навчання в Академії мистецтв.
Нині будинок використовується тільки як житловий.