ВІВА, УКРАЇНО!

Даруй нам, Боже, більше сили,
А ще, щоб трошечки везло.
Я вже забув про 0:4,
І чотирнадцяте число.

І хто такий Фернандо Торрес.
Як на заміну біг Рауль...
Про 0:4 не говорим,
Говорим про 4:0.

Назад прокрутимо касету,
Бо в цьому є важлива роль.
Згадаєм, що сказав Пакетта,
Що Україна – повний ноль.

Назад прокрутимо касету,
Бо в цьому є важлива роль.
Згадаєм, що сказав Пакетта,
Що Україна – повний ноль.

І що вони нас розкатають,
Що пару нам „сухих” забють,
Що в них верблюди краще грають,
І значно менше воду пють.

Можливо, він напився нафти,
І не надав ваги словам,
Та „за базар” відповідати
Прийшлось арабським пацанам!

Славетний Гамбург, класний вечір.
На градуснику – двадцять три.
Легенький дощ упав на плечі,
І всі умови є для гри.

Як сон страшний – іспанське горе –
Розсіявся і відлетів.
І грає жовто-синє море
Найкращих в світі глядачів.

Шановні друзі, ми – родина,
Соборних світлих земляків,
І „Ще не вмерла Україна”
Співали всі – й Донецьк, і Львів.

Співав травмований Єзерський:
„Ми козаки – доведемо!”
Не знав слова один Свідерський,
Йому текст передамо.

І от свисток, овацій злива,
І починається футбол.
Щоб ти нам завжди був щасливий,
Шановний класний Грехем Полл!

Арбітр наш перший був ніякий,
І я ловив один момент.
Всі кажуть, що судив Буссака,
Але судив як Педерсен!

А тут засновниця футболу –
Забави справжніх мужиків.
Ми дякуємо Грему Поллу
За те, що зайве не свистів!

Та вже на третій славно свиснув
І зразу показав на центр,
Бо Русол мяч туди протиснув,
Де у араба євро-цент.

І вся країна застогнала,
Забулася від всіх турбот.
Політики, якби ви знали,
Що так обєднує народ!

Минули перші півгодини,
Забувся вже казковий старт,
Атакували, не забили,
І вже подумалось: не фарт.

Вже скільки в воротарській зоні,
Усім захисникам на зло,
Літав і пролітав Воронін,
О-о-отак літав, та не везло!

Та в другім матчі, слава Богу,
Шановний метр Олег Блохін
Реброва випустив Серьогу,
Цей все вирішує один.

Хоч з тридцять метрів! Не губився,
В девятку мячика поклав.
Тоді за голову схопився:
„Оце я так не кисло дав!”

Араби дружно хитрували,
Валилися немов мішки,
Й за симуляцію збирали
Гарненькі жовтенькі картки.

Знов розвалилась оборона.
Під дальню штангу мяч летів.
І вкотре пробивав Ворона,
І вкотре знову не забив!

Та землю гриз, літав, старався,
Газон в підкатах виривав,
На сто відсотків викладався
І всіх до бою закликав!

Та тут підкралася перерва,
Народ пішов на пивопой,
І всі подумали: „Як Шева?
Що відчуває наш герой?”

Чи залишилось щось в героя,
Бо ми такий народ хоч плач:
З героя робимо ізгоя
Лиш за один провальний матч!

Та знову свиснув Полл щосили,
Калініченко пас віддав,
І виросли у Шеви крила,
Як головою пробивав!

Мабрук сльозами умивався,
Бо гол – маленьке диво з див,
І Шева знов на трон піднявся,
І весь народ його простив.

Ще потім цар Андрій Шевченко,
По-царськи щедрий молодець,
Вернув боржок Калініченку.
4:0. І це кінець!

Скакав Воронін із Ребровим,
Чигринський із Тимощуком,
Блохін обнявся з Кузнєцовим,
І, мабуть, Кучма з Кравчуком.

А ще Мілевський із Яценком,
Весь персонал на ноги встав,
Всміхнувся Федоров гарненько,
Він теж сюди ноги доклав.

Народ підтримував Шевченка,
Радів за наших цілий світ,
І хто такий Калініченко,
Цікавився „Реал” Мадрид.

І Воробей, і Бєлік – в свято!
Щасливо посміхався Шуст,
Ващук, Назаренко і Пятов.
Слова вітаннь злітали з вуст.

Щось танцювали Баль і Альтман,
Шелаєв, Гусін і Ротань.
Шовковський йшов немов отаман,
І стільки радості й братань.

Динамівці - Несмачний, Гусєв,
Свідерський – славний „Арсенал”,
Отці й сини в святому дусі,
Що нас в один народ зєднав.

Обійми, плач, стискались руки,
Прогнози всі про майбуття.
Стирав сльозу Григорій Суркіс,
Що йшов до цього все життя.

І всі ми – як одна родина,
Як човен, що Дніпром пливе.
Ревіли: „Віва, Україна!”
І дійсно, хай вона живе!

Ще не опущено завісу,
Не вирішено впертих справ,
Попереду ще гра з Тунісом.
Там або пан, або пропав!

Отож допоможи нам, Боже,
Пройти тернистий перший шлях,
А ми – серцями допоможем
На мундіалівських полях.

На тисячах міських майданів,
Підтримкою від перемог,
Мільйонами біля екранів,
І нашим пульсом, в унісон.

І просим: Господи єдиний,
Не срібла й злата, а тепла!!!
Хай лине „Віва, Україна!”
І ще й девятого числа!