Субота, 18.11.2017, 22:44
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Регістрація | Вхід
Меню сайта
Розділи новин
Люди зв'язані зі Львовом [9]
Вулиці Львова [17]
Церкви Львова [6]
Історія Львова [28]
Львівське [34]
Готелі Львова [11]
Форма входа
Календар новин
«  Січень 2008  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Пошук
Друзі сайта
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Львів
Головна » 2008 » Січень » 13 » Львівський театр опери та балету
Львівський театр опери та балету
02:17

Львівський театр опери та балету

Джерело: http://www.lvivopera.org

В кінці XIX ст. у Львові стала відчутною потреба побудови великого міського театру. У 1895 році був оголошений конкурс на кращий проект будівлі, в якому серед багатьох взяла участь фірма "Г.Гельмер і Ф.Фельнер", що побудувала понад сорока театрів в Росії та Австро-Угорщині, в Болгарії та Німеччині, а також автор Краківского театру архітектор Я.Завейський.

Компетентне незалежне жюрі в Лейпцігу одноголосно визнало найкращим проект випусника Берлінської будівничої академії, директора Львівської вищої художньо-промислової школи З.Горголевського (1845-1903). Він приємно здивував жюрі вибором місця для споруди - центр міста, хоч той і тоді був щільно забудований. Архітектор сміливо запропонував заховати під землею річку Полтву, яка протікала у цьому місці, а замість фундаменту застосував - уперше в Европі - суцільну бетонну основу.

Перший камінь у підмурівок театру було закладено у червні 1897 року. З.Горголевський сам керував і земляними, і будівельними, і споряджувальними роботами, залучивши до них кращі львівські та зарубіжні фірми. Основне навантаження лягло на відому фірму інженера І.Левинського. Для будівництва використовувались місцеві матеріали. За кордоном виготовлялись: форми деталей із мармуру - у Відні; спеціальне полотно для розписів фойє - у Бельгії. Монтаж електричного освітлення проводила австрійська фірма "Сіменс", механізацією сцени - польська фірма по ремонту вагонів (м.Санок).

Будівництво тривало майже три роки. Воно було здійснене на кошти міської управи громадян Львова і околиць, як їх добровільні пожертви. Вартість будівництва становила 2,4 мільйона австрійських крон.

Театр побудований у класичних традиціях з використанням форм і деталей архітектури ренесансу та барокко, або у так званому віденському псевдоренесансі. Театр, щедро вдекорований як ззовні, так і всередині, став зосередженням досягнень скульптури і малярства Західної Європи кінця ХІХ ст. Своє мистецтво втілили скульптори П.Війтович, А.Попель, Е.Печ, Т.Баронч, художники Т.Попель, М.Герасимович, Т.Рибковський, З.Розвадовський, С.Дембіцький, С.Рейхан.

Великий міський театр (називався так до 1939 року) відкрився 4 жовтня 1900 року. В урочистому відкритті взяли участь художник Г. Семирадський, письменник Г. Сенькевич, композитор І. Падеревський та делегації з різних європейських театрів. Цього вечора в приміщенні театру відбувся показ першої вистави - лірико-драматичної опери "Янек" В. Желенського - про життя карпатських верховинців. Провідну партію співав славетний український тенор Олександр Мишуга, для якого її було спеціально написано.

До цього часу (1900 року) оперні і балетні спектаклі протягом більше як півстоліття ставилися у приватному театрі мецената графа Станіслава Скарбека(сьогодні тут знаходиться Український драматичний театр ім. М. Заньковецької). Новий театр був придатний для прийому гастролюючих оперних і балетних колективів. На стаціонарі працювали драматична і оперна трупи.

Початковий період діяльності львівської опери був цікавий і насичений. І на цьому, зокрема позначалися енергійна діяльність Тадеуша Павликовського, як директора. Він проявив себе не лише вмілим організатором й здібним режисером, а й прогресивним громадським діячем. Його позиція позначилася на формуванні репертуару, в який входили вистави за творами М.Гоголя, Л.Толстого, О.Островського, А.Чехова, С.Виспянського. Його заслугою було створення великого оркестру високого професійного рівня. Тогочасні газети писали, що Т.Павликовський підняв театр "до рівня найкращих європейських колективів". За час роботи Т.Павликовського у Львівському театрі (І900-І906 р.р.) в його репертуарі було 43 опери, 46 оперет, а також сотні драматичних вистав.

Значне місце в репертуарі молодого театру посіли опери Вагнера "Летючий голландець", "Валькірія", "Лоенгрін", а також італійська (Дж.Верді, Дж.Пуччіні) та французька Ж.Массне, К.Сен-Санс, Ш.Гуно) опера. Польська оперна музика була репрезентована іменами С.Монюшка ("Графиня"), І.Падеревського ("Манру"),В.Желенського ("Янек"), М.Солтиса ("Баб"яча республіка"), Е.Длуського ("Урвазі"), Г.Шкірмунда ("Пан Володиєвський"), чеська - Б.Сметани ("Продана наречена", "Поцілунок"), В.Блодка ("В колодязі").

У сезоні 1901-1902 року О.Мишуга виконав одинадцять партій в операх "Галька", "Страшний двір" С.Монюшка, "Фауст" Ш.Гуно, "Фра Дияволо" Д.Обера, "Травіата" Дж.Верді, "Кармен" Ж.Бізе, "Лючія ді Ляммермур" Г.Доніцетті, "Манон" Ж.Массне, "Марта" Ф.Флотова.

У 1903 році разом з відомим іспанським тенором Й.Руссітано в операх "Манон" Ж.Массне, "Галька" С.Монюшка, "Трубадур" Д.Верді, "Гугеноти" Дж.Мейєрбера з величезним успіхом виступала Соломія Крушельницька. Понад сорок оперних партій виконала на сцені театру Ф.Лопатинська, серед них - у 1903 році партію Катерини в однойменній українській опері М.Аркаса (за поемою Т.Шевченка).

У 1907 році у виконанні видатного тенора Модеста Менцинського в числі інших прозвучали зі сцени театру "Тангейзер" Р.Вагнера та "Паяци" Р.Леонкавалло.

У 1908 році великий успіх супроводжував вистави "Фауст" Ш.Гуно, "Мефістофель" А.Бойто, "Гугеноти" Дж.Мейєрбера, в яких провідні партії співав бас Адам Дідур.

У різний час сцена львівського театру стала місцем дебютів молодих українських співаків - вихованців місцевої консерваторії, зокрема О.Руснака, О.Носалевича, О.Любич-Парахоняк, М.Голинського, Є.Гушалевича, Р.Любинецького, В.Качмара, С.Федичковської, В.Флоріанського, М.Скала-Старицького і вже згаданих вище С.Крушельницької, А.Дідура, О.Мишуги, М.Менцинського. Виступали також Я.Кепура, Дж.Беллінчіоні, А.Добош, Й.Манн, М.Солецька, Є.Чаплинський, Є.Бандровська-Турська, М.Баттістіні.

У 1909 році головний диригент театру польский композитор Любомир Ружицькі на основі музики своєї симфонічної поеми (за мотивам С.Виспянського) створив спеціально для Львівського театру велику історичну оперу "Болєслав Хробри".

У І9ІІ році діючий репертуар театру поповнився операми М.Мусоргського та П.Чайковського ("Борис Годунов", "Євгеній Онєгін").

У 1921 році на сцені львівського театру було здійснено постановку першої балетної вистави "Лебедине озеро" П.Чайковського.

У 20-х роках з успіхом було здійснено постановку тетралогії Р.Вагнера "Перстень нібелунгів" диригентами Міланом Зуне та Юзефом Лерером.

В кінці 1930 року відбулася нова прем’єра "Бориса Годунова" М.Мусоргського у постановці диригента Лощинського. У наступних сезонах були поставлені нові опери Г.Венявського, а також "Аїда", "Фальстаф", "Сила долі" Д.Верді.

У 1934 році театр було закрито через фінансову скруту.

У грудні 1939 року з приєднанням Зах.України до складу СРСР Великий міський театр було переіменовано на Львівський державний театр опери та балету з підпорядкуванням його Міністерству культури України. Реорганізовано оркестр, хор, балетну трупу, серед солістів опери появилися нові імена - випускники Київської, Харківської та Одеської консерваторій. На посади перших диригентів було запрошено М.Покровського і М.Гончарова. З різних міст прибули фахівці: режисери, балетмейстери, художники.

Сезон 1940-1941 р. став творчим стартом у роботі Львівського театру. В афішу першого сезону увійшли опери "Євгеній Онєгін" П.Чайковського, "Наталка Полтавка" М.Лисенка, "Травіата" та "Аїда" Дж.Верді, "Кармен" Ж.Бізе, "Чіо-Чіо-сан", "Богема" Д.Пуччіні, балети "Дон Кіхот" Л.Мінкуса, оперета "Циганський барон" Й.Штрауса. Призначена на 26 червня 1941 року прем"єра вистави "Лілея" не відбулася. Розпродані квитки так і залишились у тих, хто хотів потрапити на новий балет українського композитора К.Данькевича. Війна перервала творчу працю. На щастя знайшлися ентузіасти, які мовчазний будинок театру розбудили і оживили... Не легко було реж.В.Блавацькому укомплектувати виставу. На щастя, з’явилися в театрі музиканти, хористи, танцюристи і драматичні актори. В.Блавецький відважився поставити українську оперу М.Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм". У половині липня 1941 р. Український львівський театр відкрив театральний сезон І941-І942 р.р. "Запорожцем за Дунаєм". Ставив оперу реж. Й.Стадник, дириг.Л.Туркевич.

В роки німецької окупації було поставлено опери: "Аїда", "Кармен", "Травіата", "Мадам Баттерфляй", "Циганський барон", "Трубадур", "Кавалерія рустікана". Плідно працювали балетмейстери Вігілієв, Тригубов, Штенгель. У постановці Вігілієва йшли з великим успіхом "Дон Кіхот", "Пер Гюнт", "Коппелія", "Сільське кохання" та інші. Іспанська газета писала, що Український оперний театр у Львові є найкращим в Європі у той час.

Після Другої світової війни в історію театру вписані імена тих, чия творчість сприяла утвердженню музично-сценічного осередку на західноукраїнських землях. Саме у повоєнні роки за диригентський пульт оперного театру стали композитори – львів’яни М.Колесса та А.Солтис, приїхали зі сходу України до Львова на постійну роботу в театрі В.Манзій, В.Скляренко, М.Стефанович, З.Гончарова, П.Кармалюк, В.Кобржицький та інші. Для участі в окремих виставах приїздили народні артисти СРСР Б.Гмиря, З.Гайдай, М.Литвиненко-Вольгемут, І.Паторжицький.

У травні 1945 р. оперою М.Вериківського "Наймичка" розпочався перший повоєнний оперний сезон. Цього ж сезону йшли опери "Запорожець за Дунаєм" С.Гулака-Артемовського, "Царева наречена" М.Римського-Корсакова, "Травіата" Дж.Верді, балет "Коппелія" Л.Деліба.

У сторіччя від дня народження (І956 р.) великого українського письменника Івана Франка театрові присвоєно його ім"я. А через десять років за великі творчі успіхи театр одержав статус Академічного.

Вперше у тодішньому СРСР театром поставлені опери "Далібор" Б.Сметани (І950), "Ернані" Дж.Верді (І970) і балет "Пан Твардовський" Л.Ружицького (І958). Значним творчим досягненням колективу стало створення музично-сценічної Франкіани - вистав за творами І.Франка. Це - балети "Сойчине крило" А.Кос-Анатольського, "Каменярі" М.Скорика; опери - "Украдене щастя" Ю.Мейтуса. Творчою подією стала постановка опери Б.Лятошинського "Золотий обруч", яка відзначена разом з постановниками (диригентом Ю.Луцівим, художником Є.Лисиком, режисером Д.Смоличем) Державною премією України ім.Т.Шевченка.

На сцені театру були також поставлені класичні та сучасні опери та балети: "Хованщина" і "Борис Годунов" М.Мусоргського, "Іван Сусанін" М.Глінки, "Князь Ігор" О.Бородіна, "Зачарований замок", "Галька" С.Монюшка, "Джоконда" А.Понк’єллі, "Тангейзер" Р.Вагнера, балети "Тіль Уленшпігель" Є.Глєбова, "Створення світу" А.Петрова, "Медея" Р.Габічвадзе, опери П.Чайковського "Євгеній Онєгін", "Пікова дама", "Мазепа", усі його балети - "Лебедине озеро", "Спляча красуня", "Лускунчик", опери М.Римського-Корсакова, Д.Россіні, Г.Доніцетті, Д.Пуччіні, Р.Леонкавалло, Е.Бізе, балети Р.Глієра, С.Прокоф’єва, Л.Мінкуса, А.Адана, Л.Деліба, майже усі оперні творіння Дж.Верді, "Богема" Д.Пуччіні, "Реквієм" Дж.Верді.

У творчому становленні колективу відзначились диригенти: народні артисти СРСР Я.Вощак, І.Зак; народні артисти України Ю.Луців, І.Лацанич; заслужені артисти України С.Арбіт, І.Юзюк; художники: народний художник СРСР Ф.Нірод, народний художник України Є.Лисик, заслужений діяч мистецтв України О.Сальман, засл.худ.України Т.Риндзак, художник М.Риндзак; балетмейстери: нар.арт.України Г.Юсупов, засл.діячі мистецтв М.Заславський, М.Трегубов; хормейстери: Ф.Долгова, О.Грицак, Д.Стефанишин, засл.діяч мистецтв України О.Кураш, Б.Герявенко.

Доброю славою користувалися вистави з участю засл.арт.України А.Виспрєвої і О.Дольського (виконавців Лізи і Германа), П.Гаранжі (Мефістофеля), О.Дарчука і М.Торчинського (Мельника), Г.Юровської (Куми та Аїди), Н.Шевченко (Джульєтти і Маргарити) Т.Братківської (Тоски, Елеонори, Ельвіри), М.Брагінської (Чіо-Чіо-Сан), В.Чайки (Віолети, Джільди, Лейли), народного артиста БРСР 3.Бабія (Хозе, Радамеса, Каварадоссі), нар.артиста України В.Луб’яного (Мефістофель, Гремін, Досифей, Борис Годунов, Філліп, Сільва), засл.арт.України К.Голубничого (Юродивий, Піддячий, Возний, Бомелей).

Славився балет майстрами: нар.арт.України Наталею Слободян і Г.Ісуповим, засл.арт. України С.Сталінським, О.Поспєловим, І.Красногоровою, О.Стратиневською, П.Малхасянцом, Е.Стариковою, Ю.Карліним, солістами: Л.Гражуліс, К.Гордійчуком, Л.Ферульовою, Н.Любчик, В.Якимовичем, М.Матвеєвим, Л.Луговською, С.Скрипник, П.Слободяним.

У кінці 70-х років театр закрився на реставрацію. В ньому було зміцнено фундаменти, переплановано підвальні приміщення. Здійснено реконструкцію сценічних механізмів, що дало можливість встановити на сцені 4 плунжери для спорудження декорацій на різних рівнях. У нішах фойє було встановлено погруддя Т.Шевченко, І.Франка, А.Міцкевича, О.Пушкіна, а в нішах дзеркального залу - М.Лисенка, С.Гулака-Артемовського, М.Глінки, П.Чайковського, виконані скульпторами Е.Мисько, Я.Чайкою, Й.Садовським, О.Пилєвим.

Оновлений театр відкрився у 1984 році.

В травні 1999 р. театр став важливим об’єктом шостої зустрічі президентів країн Центральної Європи у Львові: Болгарії - Петр Стоянов, Румунії - Еміл Константинеску, Угорщини - Арпад Гьонц, Австрії - Томас Клестіль, Словенії - Мілан Кучан, Чехії - Вацлав Гавел, Німеччини - Роман Герцог, України - Леонід Кучма та Польщі - Олександр Квасневський. Ця історична зустріч президентів сприяла другому оновленню театру. У тому ж році до саміту президентів Центральної Європи будівля театру /інтер’єр і екстер’єр/ одержали єврооновлення.


Величава будівля Львівського державного академічного театру опери та балету ім.І.Франка по праву належить до числа найкрасивіших театральних споруд України. Цю розкішну споруду, вирішену в стилі так званого "віденського псевдоренесансу", у якому використані деталі різних архітектурних стилів, зводив відомий віденський архітектор Зігмунд Горголевський - автор багатьох відомих у Європі монументальних споруд. Силует головного фасаду театру визнано своєрідною емблемою міста, він втілений також на українських грошових знаках, купюрі вартістю 20 гривень.

У 1999 році театр став важливим об’єктом шостої зустрічі президентів країн Центральної Європи у Львові. Ця історична зустріч президентів сприяла другому оновленню театру (перша реставрація відбулася у 70-х роках. Тоді було зміцнено фундаменти, переплановано підвальні приміщення, здійснено реконструкцію сценічних механізмів. Оновлений театр відкрився у 1984 році). У 1999 році до саміту президентів Центральної Європи будівля театру (інтер’єр і екстер’єр) одержали єврооновлення.


Сцена театру має дві завіси: протипожежну, вагою 12 тонн з видом Львова кінця ХІХ ст., розписану художником С.Ясенським, і суто декоративну - "Парнас", яку розписав Г.Семирадський. У театрі завіса "Парнас" була встановлена на початку 1901 р. і вперше опущена для глядачів 13 січня, в обрамленні чудового бордюру роботи італійського майстра Ретроссі. Цей витвір мистецтва є власністю Львівської картинної галереї, але зберігається у театрі і опускаюється з нагоди прем'єр та інших урочистих подій.
Над сценою знаходиться плафон "Апофеоз слави", а також старовинний герб Львова, скульптури Генія і Ангела. У кінці 70-х років, під час реставрації театру, було здійснено реконструкцію сценічних механізмів, що дало можливість встановити на сцені 4 плунжери для спорудження декорацій на різних рівнях.



Зал глядачів має форму ліри (22,5х8,5 м) і може вмістити понад 1000 чоловік. Його оформлення здійснювали 10 художників під керівництвом С.Рейхана. Над сценою знаходиться плафон "Апофеоз слави" (автор - С.Рейхан), а також старовинний герб Львова, скульптури Генія і Ангела роботи П.Війтовича.








Привертає увагу плафон на стелі, що складається з десяти секторів із зображенням Грації, Музики, Танцю, Критики, Драми, Натхнення, Вакханалії, Цноти, Ілюзії, Правди. Авторами цих зображень є художники Є.Печ, О.Августинович, Т.Попель, А.Стефанович, С.Качор-Батовський, З.Розвадовський, Т.Рибковський та інші. В центрі плафона виблискує люстра, виготовлена за проектом З.Горголевського.


Зал удекорований не лише розписами та скульптурою, а й розкішними ліпнинами, позолотою, різьбою скульпторів П.Гарасимовича, П.Війтовича, Я.Джованетті, Е.Підгурського. Ложі партеру обрамлені колонами. Кожен з трьох балконів має інший декор - різьбу, ліпнину, позолоту, тощо.















Перший балкон прикрашений дванадцятьма картинами, вирізьбленими на сірому мармурі. Ці унікальні роботи відтворюють різні міфологічні сцени. Другий балкон підтримується атлантами і каріатидами, третій - чоловічими та жіночими гермами. Ложі партеру обрамлені колонами корінфського ордера.


Окрасою залу є живописна завіса-панно "Парнас", створена і подарована театрові художником Г.Семирадським. Картина зображує алегоричні постаті богів, жриць і муз біля вівтаря храму Аполлона Дельфійського. Митець працював над нею в останні роки свого життя у Римі. Спочатку картина експонувалася там у галереї "Акваріум", потім - у виставочному залі Львова.
У театрі завіса "Парнас" була встановлена на початку століття і вперше опущена для глядачів 13 січня 1901 р. Цей витвір мистецтва є власністю Львівської картинної галереї, але зберігається у театрі і опускаюється з нагоди прем'єр та інших урочистих подій.

На рівні першого балкону знаходиться дзеркальний зал. Південна сторона його звернута до лоджії, через вікна якої проглядається площа біля театру. Салон залу - анфілада (35х7,5 м), розділена на три приміщення, відокремлені арками. Над архівольтами вхідних прорізів дзеркального фойє - чотири жіночі постаті - уособлення Любові, Заздрості, Материнства та Гордості роботи скульптора П.Війтовича. Важливим елементом оздоблення, завдяки котрому фойє отримало свою назву, є унікальні дзеркала, розташовані одне навпроти одного для оптичного розширення залу.


Інтер'єр дзеркального залу прикрашають великі живописні картини з фрагментами популярних на зламі віків польських оперних і драматичних вистав, таких як "Галька" С.Монюшка, "Барбара Радзівілл" А.Фелінського, "Балладина" Ю.Словацького, "Помста" О.Фредра, "Краков'янки і гуралі" Я.Камінського, "Відмова грецьким послам" Я.Кохановського, та інші, які виконала велика група художників під керівництвом С.Дембицького. На мальовничих картинах над дзеркалами у центральному приміщенні відтворені чотири пори року, персоніфіковані в образі хлопчика з квітами, сопілкою, плодами, а також біля вогнища. Картини в супрапортах над дзеркалами у бокових відсіках фойє зображають чотири основні сторони світу - Европу, Азію, Африку і Америку. В нішах дзеркального залу встановлено погруддя М.Лисенка, С.Гулака-Артемовського, М.Глінки, П.Чайковського, виконані скульпторами Е.Миськом, Я.Чайкою, Й.Садовським, О.Пилєвим.

Категорія: Львівське | Переглядів: 4006 | Добавив: lviv | Рейтинг: 5.0/2 |
Всего коментарів: 1
1  
Я була в багатьох театрах всіту, на різних балетах, операх.... але наш рідний оперний для мене завжди був кращим... це не реально передати словами=*

Добавляти коментарії можутт тільки зарегістровані користувачі.
[ Регістрація | Вхід ]
Львів © 2008 р